Військові, які повернулися з фронту та стали частиною територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, стикаються з абсолютно неприязним ставленням від мирного населення. Вони захищали країну від ворога, але тепер вони – мішень для цькувань та зневаги.
Поліна Кравченко, начальниця групи комунікацій Кіровоградського ТЦК та СП, розповіла, що 90% військових, які зараз працюють у центрах комплектування, служили на фронті з 2014 року. Однак тепер через поранення та погіршення здоров’я вони не можуть продовжувати військову службу. І саме ці люди, які віддали все за країну, стають жертвами неприємних і навіть ганебних вчинків мирного населення.
“Люди, які не мають досвіду війни, не розуміють, через що ми пройшли. Вони нас цькують, плюють у спину, погрожують. Це ганебно”, – говорить Кравченко.
Кравченко також вказує на те, що до цієї ситуації призводить не лише відсутність розуміння з боку мирних, а й інформаційні атаки з боку російських спецслужб. Вони намагаються підбурювати громадян до протидії мобілізації та дестабілізувати ситуацію всередині країни. Такі маніпуляції не дають можливості спокійно виконувати свою роботу працівникам ТЦК.
Сержант Борис, який зараз служить в обласному ТЦК, був на передовій з самого початку повномасштабного вторгнення. Він розповідає, як важко йому було повернутися до тилу після тривалого перебування в зоні бойових дій. Враження від цивільного життя, на жаль, далеко не позитивні.
“Дехто думає, що в ТЦК працюють люди, які не мають бойового досвіду. Це не так. Всі, кого я знаю, або після поранень, або після важких травм”, – зазначає він. Але незважаючи на ці заслуги, військові, які тепер виконують функції в ТЦК, стикаються з глузуваннями та неповагою з боку деяких цивільних осіб.
Олександр, працівник взводу охорони кропивницького ТЦК, також не раз стикався з образами на свою адресу. Він, зокрема, пройшов через жорстокі бої під Бахмутом і отримав поранення під час боїв у травні 2023 року. Після лікування він почав працювати в ТЦК.
“Мені образливо, коли люди навіть не знають, через що я пройшов, а все одно починають говорити, що я не воював, що я лише в тилу”, – розповідає Олександр. Таке ставлення, за його словами, деморалізує і викликає внутрішній біль.
Працівники ТЦК зізнаються, що почуваються абсолютно непотрібними та непоміченими в тилу, незважаючи на те, що багато з них віддали своє здоров’я і життя заради того, щоб наша країна залишалася вільною. Вони наголошують, що вони не вороги, а просто виконують свою роботу, щоб забезпечити безпеку країни в цей складний час.
“Людина, в якої все добре, не ховається, не провокує військових. Ми ж просто просимо документи для перевірки”, – пояснює ситуацію Кравченко. Але навіть це викликає ворожнечу, адже люди не готові до того, щоб зрозуміти, наскільки важливі ці перевірки.