Вчені вперше вивчили геном південного сумчастого крота, розкривши його унікальні адаптації до життя під землею.
Про це пише IFLScience.
Південний сумчастий кріт, відомий також як ітжаритжари серед аборигенів Австралії, є одним з найбільш загадкових і незвичних створінь природи. Цей рідкісний вид, якого складно зустріти в дикій природі, привернув увагу вчених завдяки своїй унікальній біології та способу життя. Однак
Щоб розкрити ці таємниці, дослідники витягли ДНК з тканин південного сумчастого крота, знайденого на півночі Австралії і збереженого в Південно-Австралійському музеї. Секвенування ДНК та подальше дослідження дозволили зробити низку значних відкриттів, які проливають світло на біологічні особливості цієї тварини.
Незвичайні риси та їх генетичні причини
Південний сумчастий кріт, що мешкає в центральних пустелях Австралії, має безліч дивних характеристик: його очі не функціонують і приховані під шкірою, у самок є сумка, спрямована назад, а самці — єдині сумчасті, у яких відсутня мошонка. Ці особливості пов’язані з адаптаціями, що відбулися в процесі еволюції.
Дослідження показали, що втрата зору у крота є результатом втрати генів, відповідальних за розвиток очей, включаючи кришталик і фоторецептори. Також було виявлено, що ці тварини мають додаткову копію гена гемоглобіну, що дозволяє їхній крові переносити більше кисню — важлива адаптація для життя під землею, де дихання ускладнене.
Крім того, відсутність мошонки у самців виявилося результатом мутацій генів, що беруть участь у процесі опускання яєчок, що могло розвинутися, щоб зменшити опір при русі по землі або піску.
Генетична зв’язок з бандикутами та білбі
Південний сумчастий кріт також цікавий з точки зору свого походження. Для того, щоб з’ясувати, як він пов’язаний з іншими сумчастими, дослідники використали метод аналізу “прибульців генів” — ретротранспозонів, які можуть переміщатися по геному. Порівнявши ретротранспозони крота з іншими сумчастими, вчені виявили, що кріт найбільш тісно пов’язаний з бандикутами та білбі. Їхній спільний предок існував близько 60 мільйонів років тому.
Зниження генетичного різноманіття
Ще одним важливим відкриттям стало з’ясування, що генетичне різноманіття південного сумчастого крота почало знижуватися близько 70 000 років тому. Це відкриття дозволяє вченим зробити висновок, що причини спаду криються, найімовірніше, в кліматичних змінах, а не в діяльності людини, який, ймовірно, не був залучений до початку цього процесу.