Міноборони ці люди проводять наради і впливають на рішення, але не несуть жодної відповідальності. Це створює умови для хаосу і корупції.
Журналістка Наталія Ніколаєнко у своєму дописі на Facebook порушила важливу проблему — вплив позаштатних радників у Міністерстві оборони України. Вона наголошує, що ці особи, не обіймаючи офіційних посад, часто проводять наради, взаємодіють із постачальниками та дають вказівки працівникам департаментів. Проте їхні повноваження залишаються юридично не визначеними, а за свої дії вони жодної відповідальності не несуть.
Позаштатні радники не зобов’язані декларувати свої доходи, що створює простір для корупційних ризиків і лобізму. Особливо це небезпечно під час війни, коли прозорість має бути головним принципом управління. Водночас позаштатні радники включаються до складу колегіальних органів Міноборони, де мають право голосу, тоді як представники контррозвідки СБУ отримують лише дорадчий голос. Така ситуація підриває довіру до системи управління.
Проблема радників вказує на глибший хаос, який охопив Міноборони. Зокрема, провал у закупівлях, дублювання функцій і “делегування відповідальності” створили умови для корупційних ризиків і управлінської безпорадності. Як зазначають автори статті “Міністерство саботажу” на ZN.UA, міністр оборони Рустем Умєров не зміг впоратися з ключовими завданнями.
Яскравим прикладом є ситуація з Агенцією оборонних закупівель (АОЗ), спробу ліквідації якої аргументували стандартами НАТО. Проте самі представники НАТО спростували цю позицію. Лише завдяки тиску міжнародних партнерів агенцію вдалося зберегти. Проте її робота залишається паралізованою через бюрократичні формальності.
Схожа ситуація з Департаментом військово-технічної політики (ДВТП), який обслуговує старі угоди й досі залишається монополістом на закупівлі оборонних технологій за застарілими процедурами. У складі департаменту залишаються особи, що мають зв’язки з корупційними схемами.
Ще однією проблемою є міжнародне співробітництво. Попри часті візити міністра, цей напрям провалений через хаос і часті зміни відповідальних осіб. Як повідомляє ZN.UA, відсутність визначеного фахівця для комунікації з союзниками ускладнює реалізацію президентського Плану перемоги. Значний вплив на переговори мають позаштатні радники, що супроводжують міністра. Однак їхній статус не передбачає доступу до державної таємниці чи обов’язкового звітування.
Стурбованість також викликає орієнтація Міноборони на співпрацю з Туреччиною. Це викликає запитання у ключового союзника України — США. Туреччина, яка не запровадила санкцій проти росії і підтримує двозначні відносини з москвою, не є надійним партнером у сфері оборони. Така політика ускладнює діалог із Вашингтоном у контексті зростаючих вимог до прозорості військових запитів.
Хаос у Міністерстві оборони під час війни є загрозою для України. Позаштатні радники, “делегування відповідальності” та провал ключових реформ ставлять під сумнів здатність відомства виконувати стратегічні завдання. Президент Зеленський має вирішити, чи залишиться все, як є, чи буде сформована нова команда, здатна повернути довіру суспільства і партнерів та забезпечити ефективну реалізацію реформ.