На жаль, кількість людей, які страждають на ожиріння, з кожним роком зростає. Дослідження неодноразово показували, що ожиріння — це складне захворювання і у деяких людей має генетичний компонент. Нове дослідження показало, що людям з більш високим генетичним ризиком ожиріння, можливо, доведеться докласти більше зусиль, щоб уникнути розвитку цього захворювання. Про це пише Yahoo Life.
У дослідженні, опублікованому в журналі JAMA Network Open, було проаналізовано фізичну активність, а також клінічні та генетичні дані 3124 осіб, які брали участь у дослідницькій програмі “Всі ми” Національного інституту охорони здоров’я. Дослідники спеціально розглянули зв’язок між генетичним ризиком розвитку ожиріння і тим, яка фізична активність допоможе знизити ризик.
Що виявило дослідження
Учасники дослідження проходили близько 8236 кроків на день і протягом 5,4 років рівень ожиріння в групі підвищився з 13% до 43%. З огляду на ці дані дослідники визначили, що людям із генетичним ризиком розвитку ожиріння необхідно збільшити кількість кроків, щоб знизити ризик.
“Я бачу в клініці пацієнтів, які борються з втратою ваги”, — каже провідний автор дослідження доктор Еван Бріттен. “Інтуїтивно зрозуміло, що ризик ожиріння залежить від того, як багато ви рухаєтеся, а також від вашої генетики, з якою ви нічого не можете вдіяти”. Бріттен каже, що пацієнтів зазвичай засмучує, що рекомендація приділяти щонайменше 150 хвилин на тиждень вправам помірної інтенсивності, вважається універсальною. “Але обсяг активності, необхідний для зниження ризику ожиріння, варіюється”, — каже він.
Скільки кроків потрібно проходити?
Нова рекомендація – 14 500 кроків на день — це амбітна мета, особливо з урахуванням того, що середній американець проходить від 3000 до 4000 кроків на день. “Для більшості людей це складно зробити, особливо якщо вони працюють і зайняті”, — каже баріатричний хірург, доктор Мір Алі. Він зазначає, що можна досягти більшої кількості кроків, але додає, що люди “повинні бути віддані справі”, щоб домогтися цього.
Гастроентеролог Стівен Баташ, каже, що такий підрахунок кроків може створити проблеми для людей з високим генетичним ризиком ожиріння. “Хоча підвищення фізичної активності важливе для загального стану здоров’я, пошук практичних та стійких способів включення більшої кількості рухів у повсякденне життя може потребувати індивідуальних стратегій і підтримки”, — каже він.
Але Бріттен каже, що людям важливо хоча б знати, що їм потрібно робити, щоб знизити ризик розвитку ожиріння. “Це розширює можливості”, — каже він. “Тепер є деяка інформація, заснована на генетиці, про те, скільки фізичної активності потрібно, щоб запобігти ожирінню”.
Як знизити ризик ожиріння
Оптимальна кількість кроків в останньому дослідженні велика, але, можливо, можна наблизитися до неї, розподіливши активність протягом дня, — каже доктор Альфред Ф. Таллія. “Є невеликі речі, які ми можемо зробити — припаркуватися трохи далі від пункту призначення, піднятися або спуститися сходами в будівлях на поверх або два, вставати й рухатися щогодини протягом дня, а також знайти тренажерний зал, вправи або партнера для прогулянок та притягувати одне одного до відповідальності”, — каже він.
Проте ожиріння — складне захворювання, і лікарі кажуть, що зазвичай для зниження ризику розвитку цього захворювання у людини використовують не тільки фізичні вправи. “Збільшення ваги залежить від фізичних вправ, а також від якості харчування і кількості калорій, що надходять”, — пояснює Бріттен. “Є також багато інших речей, які ми не вловили в нашому дослідженні, включно із соціально-економічним статусом. Насправді ми просто зосередилися на підрахунку кроків”.
Щоб знизити ризик розвитку ожиріння, Алі рекомендує своїм пацієнтам зосередитися на тому, що вони їдять. “Велика частина набору ваги відбувається саме через харчування”, — говорить він. “Контролюйте кількість білка та овочів і уникайте продуктів із високим вмістом вуглеводів і цукру”. Також може допомогти турбота про загальне фізичне і психічне здоров’я, приймання ліків за призначенням, сон сім або більше годин і пиття достатньої кількості рідини.
Управління стресом також важливе. “Хронічний стрес може сприяти збільшенню ваги й ожирінню”, — каже Баташ. “Знаходження ефективних методів управління стресом може допомогти знизити цей ризик”.
Бріттен зазначає, що мета його дослідження не в тому, щоб перевантажити людей з високим ризиком ожиріння підвищеними цілями щодо кроків, а в тому, щоб дати чіткі рекомендації про те, що допоможе їм знизити особистий ризик розвитку захворювання. “Ваша генетика — не ваша доля”, — підсумував дослідник.