Звичні аналізи можуть не помічати бактерії, стійкі до антибіотиків. Дослідники з’ясували, що небезпечні мікроорганізми масово живуть на шкірі літніх людей.
Про це пише Earth.com.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, показало, що стандартні методи пошуку резистентних бактерій часто не дають повної картини. Частина небезпечних мікробів залишається поза увагою лабораторій.
Науковці вивчили зразки не лише з носа та зони біля прямої кишки, а й із пахв та паху мешканців будинків для літніх людей у Каліфорнії. Саме ці ділянки виявилися місцем скупчення значно більшої кількості стійких бактерій.
У дослідженні взяли участь 38 людей із 15 закладів довготривалого догляду. Для перевірки вчені використали одразу три методи, серед яких було повне ДНК-секвенування мікробіому шкіри.
Традиційний лабораторний метод показав наявність небезпечних бактерій лише приблизно у кожного четвертого учасника. Але генетичний аналіз виявив стійкий штам кишкової палички E. coli у 27 із 38 людей, що становить майже 70%.
Дослідники пояснюють цей розрив тим, що звичайні аналізи шукають лише конкретні маркери резистентності. Натомість бактерії можуть мати інші гени, які також забезпечують стійкість до ліків.
Окремо вчені перевірили, чи допомагає купання позбутися небезпечних мікробів. Мазки брали через 12–48 годин після водних процедур.
Результати показали, що у половини носіїв той самий штам E. coli залишався на шкірі навіть після купання. Це свідчить, що шкіра може бути постійним середовищем для життя та розмноження таких бактерій.
Також вчені встановили, що один і той самий штам E. coli був майже однаковим у мешканців дев’яти різних закладів. Це може свідчити або про передачу між людьми, або про спільне джерело зараження.
Подібну ситуацію виявили й зі штамом Staphylococcus epidermidis, який часто пов’язують із зараженнями через імпланти та катетери.
Дослідники наголошують: стандартних мазків уже недостатньо. Вони пропонують додати до рутинних перевірок аналіз шкіри, особливо пахвових та пахових зон, а також поєднувати класичні методи з ДНК-дослідженнями.
Науковці вважають, що зі старінням населення та зростанням кількості людей у закладах тривалого догляду раннє виявлення таких прихованих осередків може стати вирішальним у боротьбі з майбутніми інфекціями.