Дослідження вчених показало, що навіть одна ніч без сну може призвести до підвищення рівня бета-амілоїду в мозку — білка, пов’язаного з хворобою Альцгеймера. Хоча перспектива щоночі ризикувати розвитком небезпечного захворювання може бути лякаючою, дослідники виявили таку ймовірність лише у людей, які сплять певним чином, пише PsyBlog.
У контрольованому дослідженні, опублікованому в журналі PNAS, за участю 20 здорових людей сканування мозку показало, що після лише однієї ночі без сну помітно підвищується рівень бета-амілоїду в областях, критично важливих для пам’яті й когнітивних функцій, таких як гіпокамп і таламус. Ці дані узгоджуються з результатами попередніх досліджень, згідно з якими накопичення бета-амілоїду може погіршити роботу мозку.
Доктор Ехсан Шокрі-Коджорі, провідний автор дослідження, наголосив на важливості отриманих результатів, заявивши: “Ми виразно показали, що навіть одна ніч позбавлення сну може підвищити рівень цих шкідливих бета-амілоїдних сполук”. Це викликало занепокоєння серед учених, оскільки ці білки, як відомо, утворюють бляшки, що порушують зв’язок між нейронами, що є відмінною рисою хвороби Альцгеймера.
Хоча наслідки збільшення кількості цих білків очевидні, довгострокові ефекти все ще потребують подальшого вивчення, вважають автори. Як правило, під час сну мозок проходить процес очищення, під час якого нейрони скорочуються, дозволяючи виводити відпрацьовані продукти. Порушення цього процесу внаслідок позбавлення сну може призвести до накопичення бета-амілоїду, що потенційно прискорить виникнення або прогресування хвороби Альцгеймера.
Доктор Ендрю Варга, вчений-сомнолог, який не брав участі в дослідженні, зазначив, що логічно припустити, що хронічне недосипання може сприяти утворенню бета-амілоїдних бляшок. Результати дослідження нагадують нам про важливість регулярного сну для здоров’я мозку, особливо для запобігання ранньому накопиченню бета-амілоїду, яке може призвести до хвороби Альцгеймера. Це дослідження поповнює зростаюче число доказів того, що сон має вирішальне значення не тільки для повсякденної когнітивної функції, а й для довгострокового неврологічного здоров’я. Воно служить нагадуванням про потенційні ризики, пов’язані з нестачею сну, і про необхідність подальшого вивчення того, як він впливає на здатність мозку протистояти дегенеративним захворюванням з віком.