Апендикс роками вважали рудиментом без функції, але нові дослідження ставлять це під сумнів. Вчені з’ясували, що цей орган виникав у різних видів знову і знову, що може свідчити про його роль у виживанні, пише Експерт з посиланням на The Conversation.
У людському організмі апендикс — це невеликий трубчастий відросток сліпої кишки довжиною приблизно 5–10 сантиметрів, розташований у правій нижній частині живота. Він містить лімфоїдну тканину і пов’язаний із роботою імунної системи та підтримкою мікрофлори кишківника.
Протягом тривалого часу апендикс вважали залишком від предків. Ще Чарльз Дарвін у праці «Походження видів» описував його як рудимент, і ця ідея домінувала в науці понад століття.
Сучасні дослідження показують іншу картину. Вчені встановили, що структура, подібна до апендикса, з’являлася незалежно у різних групах ссавців. Йдеться про приматів, сумчастих і глірів.
За результатами ширшого аналізу, апендикс еволюціонував щонайменше 32 рази серед 361 виду ссавців. Такий процес називають конвергентною еволюцією, коли подібні ознаки виникають окремо в різних лініях.
Форма і будова апендикса відрізняються у різних видів. У людей і мавп він має видовжену форму, тоді як у деяких сумчастих може бути коротшим або воронкоподібним. У гризунів і кроликів структура значно складніша та розгалужена.
Таке різноманіття підштовхує дослідників до висновку, що орган не є випадковим залишком. Його повторна поява в еволюції свідчить про потенційну функціональну користь.
Одна з гіпотез полягає в тому, що апендикс може слугувати “резервуаром” для корисних бактерій. У разі інфекцій або порушення мікрофлори ці мікроорганізми можуть допомагати відновлювати травлення.
Йдеться про так звані біоплівки — скупчення бактерій, які потенційно здатні зберігатися в апендиксі. Водночас науковці зазначають, що ця теорія поки не має остаточного підтвердження.
У минулому, коли люди жили в умовах високого ризику інфекцій, така функція могла підвищувати шанси на виживання після хвороб або отруєнь.
Сьогодні умови життя змінилися, і частина факторів, які могли сприяти розвитку апендикса, зникли. Тому його роль в організмі залишається предметом досліджень.
Водночас вчені підкреслюють, що апендикс не є життєво необхідним органом. Його видалення не призводить до критичних змін у роботі організму.
У разі запалення, відомого як апендицит, апендикс видаляють хірургічно. Після цього інші частини кишківника перебирають на себе його функції.
Імунна система продовжує працювати стабільно, а процес травлення зазвичай не змінюється. Обмежень у харчуванні після операції немає.
На сьогодні дослідження не дають однозначної відповіді щодо впливу видалення апендикса на тривалість життя. Однак більшість пацієнтів не відчуває суттєвих змін після операції.
Таким чином, сучасна наука переглядає роль апендикса. Він уже не розглядається як “зайвий” орган, але й не вважається критично необхідним для життя.