Українцям варто готуватися до чергового переписування цінників на продукти в магазинах, але панікувати наразі не варто.
Як енергетична криза вплине на вартість базового кошика споживача, пояснив виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин в інтерв’ю «Главреду».
Чому ціни ростуть, але не «летять у космос»
За словами економіста, продукти дорожчають постійно, і світло — лише один із факторів інфляції. Зберігання овочів та робота морозильників на генераторах коштують дорого. Бізнес намагається перекласти ці витрати на покупця. Але є «стеля».
«Виробник не продасть дорожче, ніж покупець здатен заплатити», — наголошує Пендзин. Платоспроможність населення падає, тому бізнес змушений балансувати між прибутком та реальністю.
Що буде з цінами: прогноз за категоріями
- Хліб. Різких стрибків не буде. Прогноз про здорожчання на 20% — це «страшилки» пекарів. Реальне зростання становитиме стабільні 1–1,5% на місяць.
- М’ясо та яйця. Парадокс, але ціни майже не зміняться. Якщо курятина чи свинина стануть занадто дорогими, люди просто перестануть їх купувати.
- Молочні продукти. Тут ситуація складна. Українські молочні продукти програють конкуренцію дешевшому імпорту (наприклад, з Польщі). Тому ціни зростатимуть помірно, щоб остаточно не втратити покупця. Вершкове масло, яке подешевшало у січні через світові тренди, у лютому знову піде вгору.
- Овочі. «Борщовий набір» дорожчає через витрати на зберігання, але картопля однаково на 20% дешевша, ніж торік, завдяки гарному врожаю 2025-го. Імпортна картопля з’явиться в магазинах не раніше квітня.
- Олія. Ціна може дійти до 100 грн за літр, але навряд чи вище — внутрішній попит не витягне ціну у 120 грн.
Чи буде дефіцит продуктів
Експерт категорично відкидає потребу бігти в магазини і робити стратегічні запаси консервів чи круп через поради чиновників.
«Україна ніколи не мала дефіциту продуктів харчування. Я не бачу підстав для серйозних розмов про це», — підсумував Пендзин.
Загальна інфляція за січень очікується на рівні 2–2,5%. Ситуація складна, але контрольована. Головним обмежувачем цін залишається бідність населення, а не реальна собівартість чи бажання бізнесу.