У Радянському Союзі повсякденне життя було тісно пов’язане з громадською думкою. Питання “а що скажуть люди?” супроводжувало і важливі рішення, і звичайні побутові дрібниці. Навіть похід у магазин міг перетворитися на справжній психологічний іспит.
Купівля деяких товарів викликала сором, страх осуду й бажання якомога швидше зникнути з черги.
Минтай
У країні з величезними рибними ресурсами минтай став символом бідності. Його зневажливо називали “котячою їжею” й вважали продуктом для тих, кому бракує грошей. Коштував минтай близько 40 копійок, і, доплативши ще 10, можна було взяти тріску або камбалу. Тому покупці, кладучи минтай у кошик, часто робили вигляд, що беруть його не для себе, а для домашнього улюбленця.
Презервативи
Відомі як “виріб № 2”, презервативи коштували всього 2 копійки за штуку і продавалися в аптеках. Однак зважувалися на таку покупку лише одиниці. Чоловіки соромилися аптекарок, які зазвичай були жінками старшого віку, а жінки боялися, що їх одразу запишуть до “осіб легкої поведінки”. Сам похід до аптеки з такою метою викликав сильний внутрішній дискомфорт.
Білизна для коханої
Красива імпортна жіноча білизна в СРСР була справжнім дефіцитом. За югославськими комплектами шикувалися довгі черги, і чоловік у такій черзі почувався майже як на допиті. Особливо лякала перспектива зустріти знайомих або колег. До того ж більшість чоловіків не знали точних розмірів, тож успішно впоратися з покупкою вдавалося лише небагатьом.
Засоби жіночої гігієни
Навіть коли прокладки почали з’являтися в аптеках, для багатьох дівчат це не спростило ситуацію. Підійти до каси й уголос попросити провізора дістати упаковку з полиці було надто соромно. Через це багато жінок продовжували користуватися марлею та ватою, уникаючи “незручних” покупок.
Цигарки
Жінок, які курили, у Радянському Союзі суворо засуджували. Дівчина біля тютюнового кіоску автоматично ставала об’єктом осуду та пліток. Щоб зменшити градус критики, жінки часто виправдовувалися, мовляв, купують сигарети “для батька”.