Маркіза де Монтеспан народилася 1640 року в дуже знатній родині. У двадцять років вона стала фрейліною при дворі у Версалі — служила невістці короля, герцогині Орлеанській. Через три роки вона вийшла заміж за маркіза де Монтеспана. Проте весь цей час її погляд був прикутий до Короля-Сонця — Людовіка XIV. Проблема полягала в тому, що у короля вже була офіційна фаворитка — тиха й ніжна Луїза де Лавальєр.
Стратегія Монтеспан була геніальною — вона вирішила стати найкращою подругою Луїзи, а згодом, завдяки своєму гострому розуму, почала розважати короля, змушуючи його сміятися й звертати на себе увагу. До того ж вона вважалася видатною красунею — безперечно, це теж зіграло свою роль. До 1667 року вона офіційно витіснила свою подругу й стала головною фавориткою Людовіка XIV. Її чоловік, маркіз де Монтеспан, був настільки розлючений тим, що став рогоносцем, що, за легендою, прикрасив свою карету оленячими рогами — символом зради. Однак саму Монтеспан це анітрохи не турбувало.
Вона була коханкою короля й фактично перетворилася на королеву Версальського двору. Від приблизно 1667-го до 1680 року вона залишалася беззаперечною фавориткою Людовіка XIV. У них народилося семеро дітей, а вона мешкала в апартаментах у Версалі, які були навіть розкішнішими за покої королеви. Монтеспан перебувала в центрі моди, влади та мистецтва.
Тим часом начальник поліції розслідував так звану «справу отрут». Він заарештував жінку на ім’я де ла Вуазен, яка була частиною великої мережі отруєнь, чаклунства й темних ритуалів. Вона звинуватила у всьому цьому й Монтеспан, заявивши, що та брала участь у чорних месах, аби не втратити любов короля.
Монтеспан звинуватили в тому, що вона лежала оголеною на вівтарі під час сатанинського обряду, під час якого нібито принесли в жертву немовля, щоб допомогти їй зберегти прихильність Людовіка XIV. Коли король прочитав ці донесення й побачив, що в них фігурує його власна фаворитка — незалежно від того, правда це чи ні — він наказав засекретити документи й припинив розслідування. Та скандал уже зруйнував репутацію Монтеспан, і вона так і не змогла повернути довіру та любов короля.
1691 року вона залишила Версаль і до кінця життя усамітнилася в монастирі.