Понад 60 років тому США реалізували один із найдивніших космічних проєктів в історії. На орбіту Землі вивели сотні мільйонів мідних голок, які мали створити штучний шар для відбиття радіосигналів і забезпечити військовий зв’язок.
Проєкт West Ford стартував у розпал холодної війни. Його розробили Військово-повітряні сили США спільно з Массачусетським технологічним інститутом (MIT), щоб створити систему далекого зв’язку, яка не залежала б від підводних кабелів або природної іоносфери.
Для цього на навколоземну орбіту вирішили вивести мікроскопічні мідні диполі. Передбачалося, що вони розсіються та сформують штучний шар, здатний відбивати радіохвилі.
Перша спроба запуску у 1961 році завершилася невдачею. Однак у травні 1963 року на орбіту вдалося доставити від 120 до 215 мільйонів мідних голок.
Під час експерименту дослідники успішно передали голос, текст і дані між станціями в Массачусетсі та Каліфорнії. Водночас отриманий сигнал мав значні спотворення через різну швидкість руху й розташування голок на орбіті.
Експеримент викликав критику з боку астрономів і супутникових операторів, які попереджали про можливі перешкоди для спостережень і ризики зіткнень із космічними апаратами.
Очікувалося, що під впливом сонячного випромінювання мідні голки швидко згорять в атмосфері. Більшість із них справді зійшла з орбіти, однак частина елементів злиплася в більші утворення.
За даними NASA, десятки таких скупчень залишаються на навколоземній орбіті й сьогодні, а деякі з них перебувають на висоті понад 2 тисячі кілометрів.
З появою повноцінних супутників зв’язку потреба в подібній технології зникла. Водночас залишки проєкту West Ford досі вважають одним із перших прикладів масштабного космічного сміття.