Фонд дикої природи Південного та Західного Уельсу (WTSWW) оголосив про відкриття незвичних вакансій на острові Скомер, що розташований за милю від узбережжя Пембрукширу. Природоохоронна організація шукає трьох довгострокових волонтерів та одного фахівця з моніторингу морських птахів, які готові провести кілька місяців у віддаленому заповіднику.
Про це пише ВВС.
Головним завданням успішних кандидатів стане спостереження за популяцією тупиків (пафінів), які занесені до Міжнародної Червоної книги як вид під загрозою зникнення. Хоча робота є волонтерською і не передбачає заробітної плати, фонд бере на себе витрати на проживання та транспорт у межах Великої Британії, а також надає стипендію в розмірі від 200 до 400 фунтів стерлінгів.
Співробітник служби відвідувачів Роб Нотт зазначає, що процес підрахунку є досить специфічним: острів ділять на сектори, а обхід територій починають за дві години до заходу сонця, коли найбільша кількість птахів перебуває на суші. За допомогою спеціальних клікерів волонтери фіксують тупиків, що перебувають на землі, у воді та в повітрі.
Графік робіт залежить від сезону та охоплює період з кінця березня до кінця вересня. Навесні основна увага приділяється розмноженню та підрахунку птахів на човнах. Влітку волонтери стежать за життєдіяльністю пташенят. А восени фокусуються на моніторингу сірих тюленів, рептилій та китоподібних.
Окрім наукової роботи, помічники допомагатимуть у щоденному управлінні островом та зустрічатимуть туристів, кількість яких сягає 25 тисяч на рік. Острів Скомер є унікальною екосистемою та єдиною морською заповідною зоною Уельсу. Минулого року тут зафіксували рекордну кількість тупиків — 43 626 особин, що контрастує із загальним глобальним скороченням виду.
Фахівці пояснюють такий успіх відсутністю хижаків, як-от щурів чи лисиць, а також достатньою кількістю риби в навколишніх водах. Окрім пафінів, острів є домом для сотень тисяч пар менських буревісників, кайр та інших морських птахів.
Умови життя на острові Скомер є аскетичними, оскільки там немає постійних жителів, окрім сезонного персоналу, який перебуває на території дев’ять місяців на рік. На острові відсутні магазини, тому волонтери та гості місцевого хостелу повинні самостійно забезпечувати себе продуктами та необхідними речами. Дістатися до заповідника можна лише човном, який курсує за графіком залежно від пори року та погодних умов.