Хірург-стоматолог із США доктор Джон Соттосанті, який раніше успішно працював у сфері медицини, а нині присвятив себе богословським дослідженням, зробив сенсаційне відкриття під час відвідин виставки Туринської плащаниці в Італії, пише Daily Mail.
Стоячи перед древнім лляним полотном, яким, за християнською традицією, було обгорнуте тіло Ісуса після розп’яття, він помітив ледь видимі контури людських зубів.
У своєму новому дослідженні, яке ще не пройшло наукового рецензування, Соттосанті зазначає, що зміг розрізнити різці нижньої щелепи — ознаку того, що після смерті м’язи щелепи розслабилися, відкривши зуби.
“Відразу після смерті м’язи тіла розслабляються, включно з м’язами щелепи. Це може призвести до того, що щелепа відвисне, а зуби стануть видимими”, — пояснив він.
Однак найгучніша його теза полягає в іншому: Соттосанті вважає, що зображення зубів могло виникнути внаслідок потужного сплеску променистої енергії, яка вивільнилася в момент Воскресіння.
“Якщо зуби справді видно, це підтверджує теорію про спалах енергії під час Воскресіння, який зафіксувався на полотні”, — заявив дослідник.
Скепсис і попередні спостереження
Не всі науковці поділяють ентузіазм хірурга. Імунолог Келлі Кірс зазначила, що “питання видимих зубів” лишається спірним уже кілька десятиліть, і через текстуру тканини важко відрізнити реальні контури від тіней та плетіння.
Втім, Соттосанті посилається на низку попередніх робіт — зокрема на дослідження хіміка Джайлза Картера (1982), який припустив, що зображення на Плащаниці могло бути створене рентгенівським випромінюванням зсередини тіла.
Також у 1990-х роках подружжя дослідників Алан і Мері Вангер розробили метод поляризаційного накладання зображень і повідомили, що бачать на Плащаниці до 20 зубів із видимими коренями.
Містичний відбиток століть
На Туринській плащаниці видно тьмяний відбиток чоловіка з ранами, які відповідають описам розп’яття Ісуса: проколоті зап’ястя, пробитий бік і сліди від тернового вінця.
Хоча радіовуглецеве датування 1980 року визначило вік полотна між 1200–1400 роками, багато експертів вважають, що досліджуваний зразок був фрагментом пізнішої реставрації.
Від часу, коли лицар Жоффруа де Шарні представив Плащаницю публіці у XIV столітті, вона не перестає хвилювати істориків, богословів і скептиків.
“Те, що я бачу, — це не просто анатомічна деталь. Це слід енергії, яка перевищує межі фізики”, — підсумував Соттосанті.