Щойно заходить мова про припинення експорту російської нафти, то в медіа та соцмережах з’являється безліч показових заяв та майже жодних реальних дій. Все через те, що Європа так і не наважилася відмовитись від ситого, комфортного життя. Європейці залишаються основними споживачами російської нафти та газу, завдяки своїм зобов’язанням щодо нульового викиду та боротьби з ядерною енергетикою. Про це у колонці для британського тижневика The Spectator написав оглядач Оуен Меттьюс.
Експерт наголошує, винні не лише русофільські Угорщина та Словаччина, як вдає Брюссель. Велика кількість російського газу, що постачається трубопроводом, все ще протікає через Україну та Туреччину, а імпорт російського зрідженого природного газу до Європи минулого року фактично зріс на 25 відсотків. Крім того, Європа імпортує мільйони тонн дизельного палива та бензину, видобутку з російської сирої нафти в Індії.
Оуен Меттьюс додає, що “європейські споживачі енергії залишаються серед найбільших спонсорів військової машини Путіна”.
Також він розкритикував так звану стелю цін на купівлю російської нафти. Ключовий момент полягає в тому, що купівля та продаж російської нафти не заборонені. Проте існує обмеження цін. Хоча на практиці виявилося, що Росія досить легко оминає встановлені обмеження.
Експерт пише, що одним із методів є так зване “шахрайство з атестацією”, коли в офіційних документах заявляється низька ціна партії, але додаються приховані додаткові витрати, такі як переробка та транспортування, щоб компенсувати різницю. Інший метод — створення російськими нафтовими гігантами дочірніх-компаній посередників, які купують нафту дешево, а перепродують за ринковими цінами.