Якщо Україні та її західним союзникам судилося виграти війну, необхідно знайти мужність визнати, що зараз вони програють. Ситуація на фронті залишається складною: російські війська наближаються до Покровська, щодня втрачаючи близько 1200 солдатів убитими та пораненими. Загальні втрати російської армії оцінюються приблизно 500 000 людина. Україна також зазнає значних втрат, і є побоювання, що її лінії оборони можуть впасти раніше, ніж вичерпаються військові зусилля Росії.
Про це йдеться у статті британського видання The Economist.
Автори публікації наголошують, що більшість українців, згідно з опитуваннями, хочуть перемоги, але кількість тих, хто справді готовий захищати країну, менша. В армії виникають складнощі з мобілізацією навіть для утримання позицій, не говорячи вже про повернення територій. Можливі зимові блекаути, спричинені обстрілами та пошкодженнями інфраструктури, можуть тривати до 16 години, що посилює втому від війни. Водночас праворадикальні політики у Франції та Німеччині вважають підтримку України марною витратою коштів.
The Economist також звертає увагу на політичну ситуацію в США, зауважуючи, що Дональд Трамп може стати наступним президентом. Його висловлювання вказують на можливість “продажу” України російському президенту Володимиру Путіну, що викликає серйозні побоювання.
Видання пропонує новий підхід до ситуації. На думку журналістів, треба чесно визначити, що вважати перемогою. Вони нагадують, що російський диктатор Володимир Путін напав на Україну не через терени, а щоб не дозволити їй стати процвітаючою демократією, орієнтованою на Захід. Партнерам України потрібно, щоб президент Володимир Зеленський переконав свій народ, що це залишається головною метою у війні. При цьому автори наголошують, що ні Заходу, ні президенту України не варто визнавати хибні претензії Росії на українські землі.
The Economist наполягає на необхідності постійної військової підтримки України. Якщо вдасться впевнено відбити російські атаки на полі бою, це доведе непотрібність будь-якого подальшого масштабного наступу. Для цього будуть потрібні ще більші постачання озброєнь, ніж ті, про які просить Зеленський. Україна потребує далекобійних ракет, здатних бити вглиб російської території, а також системи ППО для захисту інфраструктури. Важливим аспектом є розвиток власного виробництва зброї в Україні. На сьогоднішній день оборонна промисловість країни має замовлення на 7 млрд. доларів, що становить близько третини її потенційних можливостей.
Журналісти також пропонують розглянути можливість вступу України до НАТО вже зараз, навіть якщо країна залишається розділеною. Вони вважають, що президент США Джо Байден міг би заявити про необхідність прийняття України до Альянсу, що мало б далекосяжні наслідки. При цьому гарантії НАТО могли б не розповсюджуватися на території, що знаходяться під російською окупацією, за аналогією із ситуацією з ФРН у 1955 році, коли гарантії не поширювалися на землі НДР. Автори також наводять приклад Норвегії, яка у 1949 році стала членом НАТО без розміщення військ на своїй території у мирний час.
The Economist визнає, що членство в НАТО пов’язане з ризиком: у разі повторної агресії з боку Росії перед США стане дилема – підтримувати Україну і йти на ризик війни з ядерною державою або відмовитися і послабити своїх союзників у всьому світі. Однак, на думку авторів, цей крок може стати ключовим у зміні ходу війни та забезпеченні безпеки України у довгостроковій перспективі.