Колишні строковики, звільнені у 2024 році, стикнулися з несподіваною проблемою: їм відмовляють у відстрочці від мобілізації.
Хоча закон передбачає захист на 12 місяців після звільнення, на практиці військові комісаріати часто вважають їх уже не просто військовозобов’язаними, а резервістами, пояснюють юристи.
Після прийняття Верховною Радою закону №11035 було встановлено, що строковики, звільнені у квітні-травні 2024 року, не можуть бути призвані під час мобілізації протягом року. Тобто, до травня-червня 2025-го вони мають право на відстрочку.
Проте після звільнення ці військовослужбовці звернулися до ТЦК для взяття на облік, і тут ситуація ускладнилася: в їхніх облікових даних з’явився статус “військовозобов’язані”, але разом із цим — і мобілізаційні повістки з приписами прибути на службу через 12 місяців у визначену частину. Юридично — вони вже зараховані до оперативного резерву першої черги.
Ключовим тут є положення ст. 26-2 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу». Воно передбачає, що у період воєнного стану всі звільнені з військової служби (якщо вони придатні за станом здоров’я та мають відповідну підготовку) автоматично зараховуються до оперативного резерву. Тобто, замість того щоб отримати стандартний статус військовозобов’язаного з правом на відстрочку, строковики фактично стають резервістами.
За словами юристів, які супроводжують справи мобілізованих, резервісти вже вважаються активними елементами оборони — їх можуть призвати на службу за мобілізацією без додаткового рішення ТЦК. А тому відстрочка їм не передбачена, як і бронювання.
Що означає “оперативний резерв першої черги”?
Це не просто запис у базі. Резервістам вручаються:
- мобілізаційне розпорядження — документ про призначення на посаду у конкретну військову частину;
- повістка на відправку — із фіксованою датою, коли резервіст має прибути на місце служби після оповіщення.
Ці документи мають юридичну силу, навіть якщо людина не підписала їх добровільно. Фактично, військові частини формують “резервну чергу” з конкретних осіб на конкретні посади.
Усе відбувається в межах чинного законодавства, яке у воєнний час значно обмежує можливості цивільного населення впливати на власний статус. Однак у кожному конкретному випадку можливі нюанси: наприклад, чи справді були дотримані всі вимоги до зарахування у резерв, чи правильно оформлені документи.