В Україні запровадили систему персональної відповідальності для очільників територіальних центрів комплектування за невиконання мобілізаційних планів. Якщо показники окремого району чи області суттєво відстають від середніх по країні, на керівника чекають не лише розмови з вищим командуванням, а й реальні дисциплінарні та фінансові наслідки. Про це розповів речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін у коментарі Telegraf.
Оцінка за принципом порівняння
Військове керівництво аналізує ефективність роботи ТЦК у розрізі кожного регіону. Якщо більшість областей демонструє стабільні результати, а один підрозділ «просідає», це стає приводом для службової перевірки. За словами Істоміна, заходи впливу застосовуються тоді, коли стає очевидним: керівник не доклав достатньо зусиль для організації процесу оповіщення та призову.
Штрафи замість передової
Для винуватих воєнкомів передбачено цілий спектр стягнень: від суворих доган до відчутних грошових штрафів. Проте народні очікування щодо «відправки в окопи» не справджуються. Речник пояснив, що начальники ТЦК — це зазвичай офіцери у званні полковника. Згідно з військовою ієрархією та логікою використання кадрового резерву, фахівців такого рівня не відправляють на штурмові дії, якими б незадовільними не були їхні результати в тилу.
Чому полковник не піде в штурм
Коментуючи суспільний запит на «справедливе» покарання, Істомін підкреслив: «Полковник в окоп, як би комусь не хотілося, не поїде». Система покарань у Збройних Силах базується на дисциплінарному статуті, який передбачає переміщення на нижчі посади або усунення від виконання обов’язків, але не перетворення старшого офіцерського складу на рядову піхоту. Таким чином, основною мотивацією для керівників ТЦК залишається збереження посади та уникнення фінансових втрат.
