Багато людей у зрілому віці стикаються з болючим відкриттям — деякі дружні стосунки існували лише доти, доки вони самі підтримували зв’язок. Саме тому відчуття самотності часто приходить не через відсутність людей поруч, а через переоцінку старих відносин.
Про це пише Econews.
Багатьом знайома ситуація, коли людина перестає першою писати повідомлення, телефонувати чи пропонувати зустрічі. Після цього настає тиша, яка іноді триває тижнями або навіть місяцями.
Психологи зазначають, що з віком такі моменти сприймаються особливо болісно. Зникають звичні соціальні зв’язки, які раніше підтримувалися навчанням, роботою або щоденним спілкуванням.
За даними Національних академій наук, інженерії та медицини США, близько 24% людей віком від 65 років перебувають у соціальній ізоляції. Водночас 43% людей старше 60 років зізнаються, що відчувають самотність.
Фахівці наголошують, що самотність не завжди означає фізичну відсутність людей поруч. Часто йдеться про розрив між тими стосунками, яких людина очікує, та тими, які має насправді.
Дослідники дружніх відносин звертають увагу, що про втрату дружби говорять значно рідше, ніж про розрив романтичних стосунків. При цьому така втрата також може викликати сильні переживання.
Одним із пояснень цього явища є так звана теорія справедливого обміну. Вона передбачає, що люди почуваються комфортніше у відносинах, де обидві сторони приблизно однаково вкладаються в спілкування та підтримку.
У дружбі це може проявлятися через увагу до важливих подій, готовність допомогти, підтримати або просто першими вийти на контакт. Якщо всі ці зусилля докладає лише одна людина, з часом такі стосунки починають виснажувати.
Дослідження, опубліковане в журналі PLOS ONE, показало, що лише близько половини дружніх зв’язків є справді взаємними. У проаналізованій вибірці взаємними виявилися 53% дружніх відносин.
Науковці пояснюють, що одностороння дружба виникає тоді, коли одна людина вважає стосунки близькими, а інша сприймає їх значно менш серйозно.
З віком ця проблема стає помітнішою. Якщо в молодості спілкування підтримують навчання, робота чи спільні заняття, то після виходу на пенсію або змін у житті дружба дедалі більше залежить від свідомого бажання обох людей залишатися на зв’язку.
Психологиня Лаура Карстенсен у своїй теорії соціально-емоційної селективності пояснює, що з роками люди починають більше цінувати емоційно значущі зв’язки та менше витрачати сили на випадкові знайомства.
Огляд 38 наукових досліджень, опублікований у журналі Frontiers in Psychology, показав, що якість дружби має значно більше значення для благополуччя людини, ніж кількість контактів у телефонній книзі.
Дослідники дійшли висновку, що підтримка, спілкування та взаємні зусилля щодо збереження стосунків безпосередньо пов’язані з вищим рівнем задоволеності життям і психологічного благополуччя.