Як заявив політолог Олексій Копитько, за місяць слід чекати на розвилку — або настане якась ясність і з’явиться основа для планування, або США зірвуться в кризу визнання результатів виборів. І тоді, вважає експерт, ще як мінімум три місяці усі світові хулігани зможуть творити абсолютно все, що завгодно.
“Це буде ідеальний час для дій, коли не можна, але якщо дуже треба і хочеться — то можна”, — наголосив експерт.
При цьому він зазначає, що щодо ситуації в Україні зараз розгортається так звана “війна сигналів”. За його словами, їхній спільний посил полягає в тому, що Україна має змиритися з підморозкою по поточній лінії фронту в обмін на щось.
“По-перше, незрозуміло – в обмін на що? З різних бойових листків підморгують, що в обмін на щось щодо НАТО. І заявлять про це на Рамштайні. Може, щось і заявлять. Але для заяв щодо НАТО є набагато більш пристосоване місце – штаб-квартира НАТО у Брюсселі. Де проводились “рамштайни”. Бо в Німеччині будуть не лише члени НАТО. Якщо витримувати логіку, то на найближчому Рамштайні щось мають політично заявити, а наступного очного засідання в Брюсселі (у листопаді) це щось мають закріпити”, — каже Копитько.
Але, за його словами, проблема у тому, що у листопаді контекст може бути таким, що буде не до закріплень чогось у Брюсселі. Тому, вважає експерт, опонентам України в НАТО немає сенсу лізти на рожен за тиждень у Рамштайні, вони й потім зможуть петляти.
“І все може пройти дуже добре. Орбан з Ердоганом вийдуть попити кави, Шольц і Макрон вдадуть, що без перекладу не зрозуміли. Але вся ця конструкція зависне у повітрі з невідомою перспективою”, — каже політолог.
По-друге, підкреслює він, поки не визначені аргументи, а з чого Москві щось підморожувати, без висування ультиматумів. Аргументи – це якісь реальні гарантії Україні: гроші, обсяг зброї, посилення режиму санкцій (у тому числі – проти посібників РФ), спрямування на потреби нашої оборони російських активів тощо. Якщо цього не буде, каже Копитько, то розклад виглядає так: усе, захоплене Путіним, фактично визнається за ним, виноситься за дужки, а потім ще щось обговорюється. То це, власне, і є російський ультиматум, наголосив політолог.
“Це повна калька з того, що було у листопаді 2021 – лютому 2022 року. До букви. До найдрібніших деталей. Тож. За місяць пролунає ще мільярд слів. Щоб не втратити нитку, варто фіксувати матеріальні речі: зброю, гроші, прямі зобов’язання (які не можна скасувати в один клік), завдання прямої шкоди противнику. Тоді буде видно, до чого нас підводять”, — заявив Копитько.
Він підкреслив, що у матеріальному світі картина така: українська армія з величезною працею та великою ціною, повільно відступаючи, завдає російській армії колосальних втрат. Але, наголошує експерт, за всіх поганих новин, за всіх очевидних жахів війни жодних підстав вимагати капітуляції України за збереження навіть поточних обсягів західної допомоги – неможна.
“Безумовно, найкращим сценарієм для нас є припинення бойових дій прямо зараз, але на траєкторії, яка передбачає подальші поступки з боку РФ за столом переговорів під тиском спільних аргументів України та партнерів”, — каже Копитько.
На його думку, все, що зараз відбувається, – це боротьба за траєкторію перед моментом, коли відкриється вікно можливостей для прийняття рішень щодо війни.
“Або ми будемо змушені упокоритися з втратами і ще потім від чогось відмовлятися (не обов’язково від територій – від вимог, планів) в обмін на припинення вогню (поступова капітуляція). Або захоплене повисне гирями на Росії і Росія від чогось почне відмовлятися”, — підсумував експерт.