Американські експерти вважають, що режим Володимира Путіна може опинитися під реальною загрозою. Вирішальним фактором називають втрату Росією контролю над окупованим Кримом.
Експерти з національної безпеки Марк Тот і полковник у відставці Джонатан Світ у колонці для The Hill заявили, що саме Крим може стати точкою, яка похитне російську владу. На їхню думку, якщо Москва втратить змогу утримувати півострів у військовому та логістичному сенсі, це вдарить по самому Кремлю.
Автори нагадали, що ще після заколоту ватажка ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина стало зрозуміло: Росія не здатна виграти війну звичайними силами. Якщо тоді втрати РФ оцінювали у понад 223 тисячі вбитих і поранених, то до червня 2026 року ця цифра, за оцінками аналітиків, зросла майже до 1,4 мільйона.
За оцінкою Тота і Світа, Кремль уже спрямовує до половини державного бюджету на війну. При цьому щомісяця Росія втрачає близько 35 тисяч військових.
Експерти вважають, що такий масштаб витрат і втрат поступово виснажує систему. Навіть російські пропагандисти вже говорять про нестачу грошей для захисту стратегічних об’єктів.
Окремо аналітики наголосили, що Україна системно послаблює російські позиції у Криму. Вони згадали удари по порту Бердянська та крейсеру “Москва”, після яких штаб Чорноморського флоту перенесли із Севастополя до Новоросійська.
Пізніше українські сили продовжили бити по авіабазах, складах, системах ППО, кораблях і Керченському мосту. Це суттєво ускладнило постачання російського угруповання на півострові.
За оцінкою авторів, у 2025–2026 роках Україна посилила контроль над ключовими військовими та логістичними об’єктами Криму. Регулярні атаки по енергетиці, паливних базах і транспортних маршрутах вже обмежили можливості армії РФ.
Тот і Світ підтримали позицію генерала Бена Ходжеса, який називає Крим головним напрямком цієї війни. Вони наголошують: для стратегічної перемоги Україні не обов’язково одразу повертати півострів.
Достатньо зробити Крим непридатним для російської армії. Якщо це станеться, Кремль може втратити не лише військову перевагу, а й політичну стійкість.