Зовнішня політика президента Дональда Трампа нетрадиційна, але водночас вона стає передбачувано непередбачуваною. Він встановлює зухвалі дедлайни, займає позиції, які раніше здавалися немислимими, і тримає всі варіанти відкритими. Здавалося, що він готовий відмовитися від України, просуваючи максимально вигідний для Росії мирний план з 28 пунктів, однак українці правильно розшифрували цей маневр і діяли відповідно. У підсумку Україна все ще може вийти переможцем із цієї виснажливої гри нервів. Про це йдеться у редакційній статті The Wall Street Journal.
Після складних переговорів у Женеві впродовж вихідних Вашингтон і Київ виробили угоду, значно прийнятнішу для української демократії. Дедлайн до Дня подяки, який виглядав непорушним, було подовжено. Українські прагнення щодо НАТО — ще дуже далекі, навіть без російських заперечень — більше не є автоматично заблоковані. А Київ працює над заповненням «білих плям» у невиразно сформульованих гарантіях безпеки. У понеділок увечері Президент України Володимир Зеленський заявив, що знайти гідний шлях уперед видається «цілком можливим».
Зеленський став значно досвідченішим у спілкуванні з Трампом після необачної перепалки з ним в Овальному кабінеті в лютому. Розуміючи, що початкова угода небезпечна для країни, Зеленський, який на батьківщині переживає зростання корупційного скандалу, зберіг спокій і запропонував вести переговори. Трамп у вихідні попередив, що якщо Зеленський не погодиться на припинення вогню, він може «воювати, доки вистачить сил», — але вже без американської допомоги.
Тепер такий розвиток подій видається менш імовірним. Було б помилкою нав’язувати будь-яке врегулювання, яке залишає Україну вразливою до повторного вторгнення з боку відновленої російської армії.
У вівторок команда Трампа зустрічається з російськими переговірниками в Абу-Дабі за участю української сторони. Найімовірніший результат — відмова Москви від будь-якої оновленої угоди, де гарантії безпеки для України стануть більш дієвими. Хоча російський президент Владімір Путін минулої п’ятниці заявив, що план з 28 пунктів може «стати основою для остаточного мирного врегулювання», російські медіа одностайно дають зрозуміти: додаткові умови стануть приводом для зриву домовленостей. Сигнал прозорий: якщо Україна не прийме російські вимоги повністю, наступ Москви триватиме.
Це була б не перша ситуація, коли Путін відходить від угоди, здатної зберегти український суверенітет. Помилка Трампа цього року полягала в тому, що він вдарив по російському лідеру надто пізно й недостатньо сильно. Урешті-решт він запровадив серйозні санкції проти російських нафтових компаній, а потік зброї до України поновився.
Проте Путін усе ще почувається достатньо впевнено, щоб продовжувати наступ, роблячи невеликі, але систематичні кроки вперед — попри величезні людські втрати.
Ізоляціоністи перекручують позицію тих, хто підтримує законну боротьбу України, нібито прихильники допомоги вірять, що додаткові озброєння та санкції дозволять Україні повернути всі території. Це маніпуляція. Україна може ніколи не повернути їх повністю — принаймні доки живий Путін. Але доки українці зберігають волю до боротьби, постачання кращого озброєння та запровадження потужних санкцій підвищуватимуть ціну російської агресії та зміцнюватимуть позиції України на майбутніх переговорах.
Європейці, які нарікають на відсторонення від переговорів, мають нарікати насамперед на себе. Війна триває майже чотири роки, а континент досі зробив надто мало для відновлення власного оборонно-промислового потенціалу. Найменше, що країни Європейського Союзу могли б зробити, — використати заморожені російські активи для фінансування оборони України.
Переговори є неприємними, адже вони фактично винагороджують Путіна за агресію. Реальність полягає в тому, що Україна втрачає позиції, і продовження нинішньої динаміки означатиме ще більше страждань для українців узимку. У понеділок увечері Путін завдав чергового масованого удару по Києву. Його ціллю була й без того критично пошкоджена енергетична інфраструктура. Він прагне, щоб жителі Києва цієї зими мерзли.
Український народ надзвичайно стійкий і готовий до майбутніх труднощів. Виснажені й менші за чисельністю українські війська досі утримують лінію фронту, завдаючи противникові величезних втрат за кожен кілометр, який він намагається захопити.
Якщо Росія хоче продовжувати війну, Україна також продовжить чинити опір. Але немає нічого поганого в переговорах — за умови, що американські перемовники ніколи не забуватимуть, хто насправді несе відповідальність за цей жахливий конфлікт.