Світ переживає небачену кризу демократії. Демократичні інституції в Європі і США дають збої, а в країнах, що розвиваються, суспільства починають сумніватися, що побудова демократії є правильним шляхом. Про це в авторській статті для The Guardian пише оглядач міжнародної політики Саймон Тісдалл.
“По всій Європі, у Великій Британії та США недовіра та образи щодня поглиблюють політичну дисфункцію та соціальні розбіжності. Переконання, що демократія є найкращою формою правління для сучасного світу, зменшується, особливо серед молоді. Тим часом публічний простір стає грубішим і жорстокішим”, – пише він.
Тісдалл наводить приклад Франції з її перманентною політичною кризою через те, що суспільство різко поляризоване між лівими і правими. Однак Франція не одна така. По всій Європі – від Британії до Чехії – набираються популярності ультраправі і популістичні сили на тлі втрати довіри до поміркованих політиків.
“Цей потворний порив до крайнощів є вотумом недовіри до самої демократичної системи”, – пише оглядач і додає, що навіть у США, які раніше вважалися взірцем демократії, Дональд Трамп усе більше нагадує диктатора, аніж демократичного президента.
Втрачають довіру до самої ідеї демократії і народи за межами заможного Заходу. Від Марокко до Бангладеш, від Індонезії до Кенії люди втомлені від бідності, корупції і відсутності реальних альтернатив чинній владі.
“Це фундаментальний виклик, з яким стикається кожен: демократія не працює, або працює так погано, що ризикує бути відкинутою”, – пише Тісдалл.
Оглядач переконаний, що нині у світі розгорнулася глобальна боротьба за те, чи втримається демократія як ідеологія, чи світ знову відкотиться в еру автократій. Поки що ця боротьба ведеться зі змінним успіхом: в Грузії демократія програла, у Молдові – втрималася.
На думку Тісдалла “критична втрата віри в демократичні системи” пояснюється тим, що демократія перестала приносити постійний відчутний прогрес у якості життя. Особливо на Заході. Замість надій на краще майбутнє люди стикаються з інфляцією, труднощами при пошуку роботи, зростаючою нерівністю багатства та масовою міграцією.
Усе це можна об’єднати в загальному, глибокому та повсюдному відчутті втрати, з яким живуть люди в демократичних країнах. І саме цим, на думку Тісдалла, пояснюється підйом популістів, які обіцяють повернути “старі добрі часи”.