Сучевітський монастир у румунській Буковині відомий своїми унікальними фресками та потужними оборонними мурами. Однак саме документ XVIII століття зробив цю святиню цікавою не лише для поціновувачів архітектури, а й для дослідників історії українців.
Про це повідомляє Romania Natural and Cultural.
Сучевітський монастир звели наприкінці XVI століття представники роду Могил — впливової православної династії, яка відіграла важливу роль в історії Молдови та України. Комплекс будували не лише як духовний осередок, а й як фортецю: його оточують масивні оборонні мури з вежами, що допомагали захищатися від нападів.
Світову популярність монастирю принесли зовнішні фрески, завдяки яким його внесли до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Найвідомішою серед них є композиція «Ліствиця чеснот» («Сходи до раю»), яку вважають одним із найвидатніших зразків середньовічного монументального живопису Східної Європи.
Втім, не менш цікавою є історія, пов’язана з українською спадщиною. У XVIII столітті Сучевітський монастир перебував під духовною опікою Манявського скиту, а серед братії переважали ченці з Галичини.
У 1786 році австрійська адміністрація надіслала до монастиря документи молдавською мовою. Ченці повернули їх, пояснивши, що не можуть їх прочитати, оскільки не володіють молдавською, та попросили надсилати документи руською мовою. Саме цей документ зберігся до наших днів і став важливим свідченням мовної та культурної історії Буковини.
Дослідники зазначають, що цей епізод нагадує про багатонаціональне минуле регіону, де протягом століть перепліталися історії українців, румунів, молдован та інших православних народів.