Близько 800 мільйонів років тому внутрішні планети Сонячної системи пережили період інтенсивного астероїдного бомбардування. Нове дослідження показало, що ключову роль у цьому міг відіграти гравітаційний вплив Юпітера.
Про це повідомляє IOPscience.
Вчені дійшли висновку, що джерелом масштабного потоку уламків став розпад великого астероїда Евлалія. Космічне тіло знаходилося поблизу орбітального резонансу J3:1 із Юпітером, де гравітація газового гіганта регулярно змінювала траєкторії його уламків.
За оцінками дослідників, близько половини фрагментів одразу потрапили до резонансної зони, що спричинило різке зростання кількості зіткнень із Землею, Місяцем і Марсом. Ще приблизно чверть уламків переміщувалися до цієї області поступово протягом 100–150 мільйонів років під дією ефекту Ярковського, який виникає через нерівномірне нагрівання поверхні астероїдів Сонцем.
На Землі сліди тих подій майже не збереглися через тектонічні процеси, вулканізм і ерозію. Натомість Місяць став своєрідним архівом космічних катастроф: вік кратерів і аналіз зразків, доставлених місіями Apollo, свідчать про різке збільшення кількості великих ударів приблизно 800 мільйонів років тому.
Дослідники також вважають, що через більшу масу Земля зазнала значно більшої кількості зіткнень, ніж Місяць. На Марсі цей період збігся з посиленням вулканічної активності та потужними сейсмічними процесами, які могли бути спричинені ударами великих астероїдів.