Антикітерський механізм, знайдений на дні Егейського моря у 1901 році, вважається одним із найзагадковіших винаходів античності. Створений понад дві тисячі років тому пристрій міг передбачати затемнення та відстежувати рух небесних тіл із точністю, яка випередила свій час на багато століть.
Про це пише Space Daily.
Антикітерський механізм являє собою бронзовий обчислювальний пристрій із ручним приводом, створений приблизно у I столітті до нашої ери. Його підняли із затонулого римського корабля біля острова Антикітера між Критом і Пелопоннесом.
Прилад був здатний прогнозувати сонячні та місячні затемнення, визначати фази Місяця, відстежувати його нерівномірну орбіту та моделювати положення відомих тоді планет. За рівнем складності механізму нічого подібного не знаходили ще приблизно протягом наступних 1400 років.
Коли водолази виявили вкритий корозією уламок на глибині близько 45 метрів, вони не підозрювали його справжньої цінності. Лише через рік у Національному археологічному музеї в Афінах дослідники помітили серед іржі бронзові шестерні.
Подальше вивчення показало, що всередині приховувався складний механізм із десятків взаємопов’язаних деталей. Після розколу фрагмента стали видимими шестерні з трикутними зубцями, розташовані у кілька рядів.
Науковці встановили, що пристрій приводився в рух ручкою. Під час її обертання спеціальні покажчики демонстрували положення Сонця і Місяця, фази супутника Землі, календарні дати та майбутні затемнення.
До наших днів збереглося понад 30 шестерень. Рентгенівська томографія дозволила припустити, що первісна конструкція містила близько 37 бронзових коліс, розміщених у дерев’яному корпусі заввишки приблизно 34 сантиметри.
Однією з найскладніших особливостей механізму стала система, яка відтворювала нерівномірний рух Місяця навколо Землі. Для цього використовувалося спеціальне штифтове з’єднання, що дозволяло моделювати місячну аномалію, описану астрономом Гіппархом ще у II столітті до нашої ери.
На задній панелі пристрою були розташовані спіральні циферблати для відстеження циклів Метона та Сароса. Саме вони допомагали визначати дати майбутніх затемнень.
У 2024 році дослідники з Університету Глазго за допомогою байєсівської статистики та методів, які застосовуються під час аналізу гравітаційних хвиль, встановили, що календарне кільце механізму, ймовірно, містило 354 або 355 отворів. Це відповідає давньогрецькому місячному календарю.
Автор механізму досі невідомий. Серед головних кандидатів дослідники називають кола, пов’язані з Архімедом Сіракузьким або астрономом Гіппархом Родоським.
Особливе здивування вчених викликає той факт, що після створення Антикітерського механізму подібні за складністю пристрої зникли на багато століть. Наступні механізми, які наблизилися до нього за технічним рівнем, з’явилися в Європі лише у XIV столітті.
Сучасне розуміння роботи пристрою стало можливим завдяки високоточним рентгенівським дослідженням. У 2005 році спеціальний томограф дозволив виявити тисячі раніше невидимих грецьких написів, які фактично стали інструкцією з експлуатації механізму.
Саме ці дослідження допомогли реконструювати принцип роботи одного з найзагадковіших технологічних досягнень античного світу.