Під пагорбами південної Бразилії та північної Аргентини вчені виявили величезні тунелі, які, швидше за все, прориті у твердій скелі. За словами науковців, ці тунелі не були створені ні людиною, ні геологічними процесами, пише earth.com, посилаючись на дослідження в Science Advances.
Тунелі не проходять вздовж русел річок, не мають ознак видобутку корисних копалин та не схожі на звичайні печери. Багато з цих проходів мають довжину понад 550 метрів та достатню висоту, аби доросла людина могла пройти по них, не згинаючись.
За словами вчених, головне припущення полягає у тому, що величезні наземні лінивці викопали ці укриття, перетворивши частини Південної Америки на лабіринт підземних осель.
“Протягом останнього десятиліття в результаті детального дослідження було нанесено на карту понад 1500 гігантських нір на півдні та південному сході Бразилії. Ці тунелі можуть досягати декількох сотень футів у довжину. Вони розгалужуються на бічні проходи і мають довгі паралельні сліди від пазурів, викарбувані на їхніх стінах”, – йдеться у матеріалі.
Очільником такого дослідження став геолог з Федерального університету Ріо-Гранде-ду-Сул у Бразилії Генріх Франк. Його відкриття зосереджені на палеонорах – викопних тунелях, виритих великими вимерлими тваринами, які колись змінили ландшафт південної частини Південної Америки.
“Багато проходів з’являються в ущільнених пісках, пісковику або вивітреній вулканічній породі. Ці матеріали важко видобувати машинами, а ще важче – людям за допомогою простих інструментів. Обвалені стелі та перекриті тунелі свідчать про те, що деякі маршрути були розширені та використовувалися повторно, що описано в розділі про тунелі кайнозойської ери”, – підкреслили в earth.com.
За словами Франка, стіни тунелю мають сліди від пазурів, інколи у вигляді трьох паралельних борозен, саме там, де копаюча кінцівка вгризалася б у скелю.
Дослідники кажуть, що планування має вигляд невипадкової ерозії, а мережу укриттів, викопаних та підтримуваних впродовж тривалого часу.
Аби ідентифікувати творців тунелів, вчені порівняли розмір нір та сліди від кігтів з викопними скелетами з тих же регіонів. Найбільші тунелі мають ширину близько 1,8 метра та приблизно таку ж висоту.
“Це звужує коло підозрюваних до гігантських наземних лінивців і броненосців. Сліди від кігтів широкі і неглибокі, що більше відповідає довгим, вигнутим кігтям лінивців, ніж коротким кігтям броньованих риючих тварин. Ці нори є класичним прикладом того, як мегафауна перетворювала землю, рухаючись і відпочиваючи”, – додають у матеріалі.
Зазначається, що такі тунелі могли створити лінивці виду Мегатеріум. Це найвідоміший південноамериканський величезний наземий лінивець з пізньої льодовикової епохи. Скамʼянілості свідчать, що Мегатеріум важив до чотирьох тонн та мав зріст 3,7 метра.
“Він мав довгий хвіст для рівноваги і масивні передні кінцівки з вигнутими кігтями. Лінивець такої будови міг підніматися, закріплюватися і стабільно рити осад або м’якшу породу протягом багатьох поколінь”, – зауважили в earth.com.
У виданні підсумували, що такі гігантські тунелі під Бразилією та Аргентиною стають чимось більшим, ніж просто цікавим фактом. Вони є доказами того, як стародавні лінивці, люди та ландшафти формували один одного у льодовиковий період.