Міжнародна команда дослідників представила новий біологічний годинник, який оцінює вік організму за активністю генів. Розробка також здатна визначати ризики, пов’язані зі смертністю, та відстежувати вплив хвороб на процес старіння.
Про це пише Science Alert.
До цього часу одним із найпоширеніших інструментів оцінки біологічного віку залишалися епігенетичні годинники. Вони аналізують зміни в ДНК, які накопичуються протягом життя під впливом віку та різних стресових факторів.
Новий метод використовує інший підхід. Замість ДНК він аналізує РНК — молекули, які відповідають за реалізацію генетичної інформації та синтез білків.
Науковці пояснюють, що з віком активність різних генів змінюється. Саме ці зміни можуть слугувати індикатором біологічного старіння організму.
Для створення моделі дослідники використали понад 11 тисяч зразків тканин людини, макак, щурів і мишей. Це дозволило виявити спільні механізми старіння у різних видів ссавців та простежити зміни в окремих органах.
Під час аналізу вчені встановили, що повільніше старіння пов’язане з активністю генів, які відповідають за відновлення тканин і нормальний поділ клітин. Натомість посилена робота генів, пов’язаних із запаленнями та загибеллю клітин, частіше спостерігалася в організмів із прискореним старінням.
Після завершення розробки модель перевірили на незалежних наборах даних. Результати показали, що система здатна відрізняти швидке старіння від повільного та оцінювати ризики смертності.
Під час дослідження людської крові новий інструмент продемонстрував точніші прогнози тривалості життя, ніж частина існуючих епігенетичних методик.
Окремо дослідники перевірили, як система реагує на хронічні захворювання. Відповідні сигнали вдалося виявити як у тканинах людей, так і в тваринних моделях різних хвороб.
Автори роботи також звернули увагу на те, що ознаки старіння виявилися подібними у всіх чотирьох видах, які брали участь у дослідженні. Схожі закономірності спостерігалися як у м’язових, так і в кров’яних клітинах.
На думку науковців, новий біологічний годинник може стати корисним інструментом для оцінки ефективності ліків та змін способу життя, спрямованих на уповільнення старіння. Водночас дослідники наголошують, що методика потребує подальшого вивчення та перевірки.