Дослідники відтворили історію формування Євфрату, який став основою розвитку перших великих цивілізацій Західної Азії. Нові дані свідчать, що одна з найвідоміших річок світу виникла після злиття двох давніх водних потоків.
Про це пише Live Science.
Науковці встановили, що приблизно 5,4 мільйона років тому територією сучасних Туреччини та Сирії протікали дві окремі річки — палео-Карасу та палео-Мурат. Вони впадали у Середземне море до 3,6 мільйона років тому, поки тектонічні процеси не змінили їхні русла.
Спочатку напрямок течії змінив палео-Мурат, а приблизно через 800 тисяч років аналогічні зміни відбулися з палео-Карасу. Близько 1,6 мільйона років тому обидві річки об’єдналися та почали текти на південний схід у бік Перської затоки, утворивши Євфрат.
Провідний автор дослідження Ендрю Мадоф, старший сейсмостратиграф нафтової корпорації Chevron, зазначив, що сучасний рельєф суші та приховані морські відкладення досі зберігають сліди стародавнього Євфрату. За його словами, якби палео-Мурат і палео-Карасу не змінили напрямок течії та не злилися, Плодючий Півмісяць міг би сформуватися зовсім інакше.
Плодючий Півмісяць часто називають колискою цивілізації. Цей регіон Західної Азії простягається від території сучасного Єгипту до південного сходу Іраку та нагадує формою бумеранг. Його східна частина — Месопотамія — охоплює басейни Тигру та Євфрату.
Саме ці річки створили родючі землі серед посушливих територій, що дозволило розвиватися давнім державам, серед яких шумери та ассирійці, приблизно 6 тисяч років тому.
Попри значення Євфрату для історії людства, його походження тривалий час залишалося предметом суперечок. Частина дослідників припускала, що річка утворилася з одного водного потоку, який впадав у Середземне море або давні озера на території сучасної Туреччини. Інші вважали, що її витоки пов’язані з річкою на Аравійському півострові.
Нове дослідження показало, що Євфрат виник саме внаслідок злиття двох окремих річок.
Для реконструкції геологічної історії регіону вчені використали сейсмічні дані, супутникові знімки та карти рельєфу. Вони виявили поховані річкові відкладення віком від 5 до 6 мільйонів років біля узбережжя Лівану та зіставили їх із подібними структурами біля берегів Туреччини.
У результаті дослідники ідентифікували залишки двох давніх річок — палео-Карасу та палео-Мурат.
Ці водні артерії впадали в Середземне море під час і після Мессінської кризи солоності — періоду тривалістю близько 700 тисяч років, коли через тектонічні процеси більша частина моря майже висохла. Близько 5,33 мільйона років тому Середземне море знову наповнилося водою та затопило русла й відкладення, залишені стародавніми річками. Саме ці сліди й вдалося виявити під час нового дослідження.