На глибині сотень кілометрів під поверхнею Землі може зберігатися величезний запас води, співмірний із поверхневими океанами. Однак вона не хлюпає між скелями, а захована всередині кристалічної структури мінералів.
Про це пише Futura Sciences.
Йдеться про перехідну зону мантії, розташовану приблизно на глибині від 410 до 660 кілометрів. За такого тиску звичайний олівін перетворюється на інші мінерали — вадслеїт і рингвудит.
Ці мінерали здатні утримувати водень і кисень у вигляді гідроксильних груп. Тобто вода фактично вбудовується в камінь, який при цьому залишається твердим.
Прямий доказ існування такого механізму науковці отримали завдяки алмазу з Бразилії. Усередині нього знайшли крихітне включення рингвудиту, яке містило воду.
Алмаз захистив мінерал під час його руху з мантії до поверхні. За звичайних умов рингвудит нестабільний, тому без такого природного «контейнера» він би змінив свою структуру.
Дослідження показують, що високотискові форми олівіну можуть містити воду обсягом до кількох відсотків власної маси. З огляду на розміри мантії навіть невелика частка може означати запас, порівнянний із водою у всіх земних океанах.
Водночас науковці не стверджують, що вся перехідна зона однаково насичена водою. Одні її ділянки можуть бути вологішими, а інші — майже сухими.
Вода потрапляє у надра разом з океанічними плитами, які занурюються під інші ділянки земної кори. Частина її згодом повертається на поверхню через вулканічні процеси та плавлення порід.
Такий резервуар може бути важливою частиною глобального колообігу води. Волога в мантії впливає на плавлення порід, рух земних плит, вулканізм і тривале збереження океанів на поверхні планети.
