Сучасна Сонячна система могла виглядати зовсім інакше. Нове дослідження свідчить, що мільярди років тому поруч із Юпітером, Сатурном, Ураном і Нептуном існувала ще одна велика планета, яка згодом була викинута у міжзоряний простір.
Про це повідомляє Space.com.
Астрономи давно припускали, що в минулому Сонячна система могла містити більше планет, ніж сьогодні. Нові комп’ютерні моделювання показали, що саме існування додаткового крижаного гіганта могло зіграти вирішальну роль у формуванні сучасної архітектури нашого космічного дому.
Науковці звернули увагу на супутникові системи Юпітера та Урана. Їхній нинішній стан виявився надто малоймовірним з точки зору математичних розрахунків.
За оцінками дослідників, під час хаотичної міграції планет-гігантів кілька мільярдів років тому супутники Юпітера мали лише 15% шансів пережити цей період. Для супутників Урана ймовірність була ще нижчою — менш ніж 9%.
Шанс того, що обидві системи одночасно збережуться без додаткового впливу, становив приблизно 1%.
Планетолог Меттью Клемент та його колеги з Університету Джонса Гопкінса створили 122 комп’ютерні моделі ранньої Сонячної системи, змінюючи кількість планет, їхні орбіти та масу об’єктів у поясі Койпера.
Результати виявилися схожими: сучасна структура Сонячної системи найкраще пояснюється існуванням ще одного крижаного гіганта на ранньому етапі її розвитку.
Згідно з найімовірнішим сценарієм, приблизно через мільярд років після формування системи Юпітер наблизився до цієї планети на відстань близько 7 мільйонів кілометрів.
Потужний гравітаційний вплив став настільки сильним, що планета отримала прискорення, достатнє для повного виходу за межі Сонячної системи.
На думку вчених, зараз цей світ може самотньо дрейфувати в міжзоряному просторі.
Дослідники вважають, що саме присутність додаткової планети допомогла уникнути руйнівних зближень між іншими гігантами та зберегти супутники Юпітера й Урана.
Попри це період космічних перебудов залишив свої сліди. Юпітер тимчасово втратив стабільність орбітального резонансу своїх супутників, а Уран пережив потужне зіткнення з великим космічним тілом, яке фактично перекинуло планету на бік.
Автори дослідження наголошують, що точну послідовність подій відтворити неможливо. Однак результати моделювання свідчать: сучасний вигляд Сонячної системи міг сформуватися завдяки рідкісному збігу обставин, ціною якого стало вигнання цілої планети.