Вчені, які досліджували популяцію білух у Брістольській затоці на Алясці, з’ясували, що ці арктичні кити протягом життя мають багатьох різних партнерів. Неочікуване відкриття може пояснити, чому навіть невелика популяція зберігає генетичне різноманіття та стійкість до загроз.
Як повідомляє Frontiers in Marine Science, дослідники проаналізували ДНК 623 білух, зібрану за участі місцевих мисливців, які ведуть традиційний спосіб життя. Генетичні дані показали, що як самці, так і самки не дотримуються моделі, яку вчені раніше вважали типовою для китоподібних.
Не полігамія, як вважали раніше
Через значний статевий диморфізм – самці білух значно більші за самок – науковці припускали, що цей вид має полігінну систему спарювання, коли кілька домінантних самців запліднюють більшість самок. Таку модель часто спостерігають у наземних тварин і багатьох морських ссавців.
“Ми очікували побачити сценарій, за якого найбільші або найагресивніші самці мали б найбільше потомства”, – пояснив провідний автор дослідження доктор Грег О’Коррі-Кроу з Університету Флориди Атлантик.
Втім, результати аналізу ДНК показали іншу картину: жоден самець не домінував у розмноженні, а успішні спарювання були розподілені між багатьма особинами.
“Довга гра” білух
Науковці припускають, що така стратегія пов’язана зі складністю пошуку партнерів у океані та надзвичайно довгим життям білух – вони можуть доживати до 90 років. Самці, за словами дослідників, “грають у довгу гру”, розмножуючись протягом десятиліть, а не одного-двох сезонів.
Самки також змінюють партнерів у різні роки. Це може бути своєрідною “страхувальною стратегією”, яка зменшує ризик спаровування з генетично слабким самцем.
Популяція білух у Брістольській затоці налічує лише близько 2000 особин, однак рівень інбридингу виявився напрочуд низьким. За словами О’Коррі-Кроу, регулярна зміна партнерів допомагає зберігати генетичне різноманіття, що особливо важливо для невеликих груп тварин.
“Коли потомство походить від багатьох різних батьків, популяція стає більш стійкою до хвороб і змін довкілля”, – зазначає вчений.
Команда планує продовжити роботу та використати дрони для безпосереднього спостереження за шлюбною поведінкою білух у дикій природі. Мета – краще зрозуміти, як ці кити адаптували свої репродуктивні стратегії до життя серед льодів і в умовах мінливого клімату.