У 1963 році біля берегів Ісландії з океану раптово виринув новий острів. Відтоді доступ туди майже повністю заборонили, а територію перетворили на унікальну природну лабораторію просто неба.
Про це пише Ecoticias.
Острів Суртсей з’явився 14 листопада 1963 року після потужного підводного виверження на південь від ісландського архіпелагу Вестманнаейяр.
Виверження почалося на глибині близько 130 метрів під водою. Згодом магма, пара та уламки породи прорвалися на поверхню океану, а контакт розпеченої лави з холодною морською водою спричинив серію потужних вибухів.
Вулканічна активність тривала понад три з половиною роки — до червня 1967-го. За цей час площа нового острова досягла приблизно 2,5 квадратного кілометра.
Майже одразу після його появи ісландські науковці вирішили використати Суртсей для унікального експерименту. Їх цікавило, як природа заселяє абсолютно стерильну територію без втручання людини.
У 1965 році острів отримав статус природного резервату під управлінням Дослідницького товариства Суртсея.
Правила тут залишаються надзвичайно суворими. На територію заборонено завозити тварин, рослини, насіння або навіть органічні відходи. Перед висадкою кожен дослідник проходить ретельну перевірку, щоб випадково не занести сторонні організми.
Перші ознаки життя з’явилися вже в серпні 1964 року. Тоді на узбережжі виявили діатомові водорості.
Наступного року хвилі принесли на берег перше насіння судинних рослин. Незабаром на острові почала рости морська гірчиця, що стало початком формування нової екосистеми.
Особливо цікавим відкриттям стала роль птахів у заселенні острова. Раніше вчені вважали, що головними переносниками рослин є вітер і морські течії.
Однак аналіз 78 видів рослин, які згодом з’явилися на Суртсеї, показав іншу картину. Більшість із них потрапили сюди завдяки чайкам, гусям та іншим перелітним птахам, які переносили насіння на лапах або в травній системі.
Попри появу життя, сам острів поступово зменшується. Після завершення виверження хвилі Північної Атлантики та шторми почали руйнувати його береги.
До 2002 року площа Суртсея скоротилася майже удвічі. Водночас повне зникнення острову не загрожує, адже всередині сформувалося міцне лавове ядро, яке протистоїть ерозії.
У 2008 році через виняткову наукову цінність Суртсей внесли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Сьогодні цей острів залишається одним із небагатьох місць на Землі, де дослідники можуть спостерігати, як життя поступово освоює нову територію практично без впливу людини.