Дослідники повідомили про прискорене танення льодовиків у високогірних районах Азії, де зосереджені одні з найбільших запасів прісної води на планеті. Нові спостереження свідчать, що частина процесів відбувається швидше, ніж передбачали наявні кліматичні моделі.
Про це пише ScienceDaily.
Група науковців під керівництвом Джайдео Кумара Дхарпуре з Університету штату Огайо проаналізувала зміни льодовиків у Високогірній Азії за допомогою супутникових місій GRACE та GRACE Follow-On.
Дослідження показало, що в період із 2002 по 2023 рік льодовики регіону втрачали в середньому 13,9 ± 3,6 гігатонни маси щороку. Водночас ситуація в різних районах відрізнялася. Найшвидше танення зафіксували у Західному Тянь-Шані, тоді як у Східному Куньлуні науковці навіть виявили приріст льодовикової маси.
Паралельно дослідники зафіксували підвищення температури повітря та поверхні суші, збільшення атмосферної вологості й довгохвильового випромінювання. Зміни кількості опадів при цьому виявилися нерівномірними.
Моделювання до кінця XXI століття показало суттєву різницю між сценаріями розвитку подій. За умов низьких викидів парникових газів середні втрати льоду можуть знизитися до 2,3 ± 0,3 гігатонни на рік. У разі високих викидів цей показник може зрости до 19,5 ± 11,3 гігатонни щороку.
Ще одне дослідження провела команда професора Дункана Квінсі, яка працювала на льодовику Кхумбу поблизу Евересту.
Для збору даних вчені піднялися на висоту 6680 метрів та пробурили дві свердловини глибиною 12 метрів у фірні — шарі між снігом і льодом. У них встановили датчики, які фіксували температуру кожні 30 хвилин.
Отримані результати виявилися несподіваними. Науковці встановили, що поверхневий лід продовжує танути навіть тоді, коли температура повітря опускається до мінус 10 градусів Цельсія.
Дослідники припускають, що ключову роль у цьому процесі може відігравати сонячна радіація.
За словами авторів роботи, чинні моделі прогнозування майбутнього льодовика Кхумбу не враховують цей механізм. Через це оцінки швидкості танення можуть виявитися неточними.
Вчені наголошують, що від стабільності льодовиків залежить водопостачання величезної кількості людей. Вода з гір використовується для питних потреб, зрошення сільськогосподарських земель та санітарних потреб.
Про це також йдеться в дослідженні, опублікованому на платформі Leeds Magazine.
Окрема міжнародна група науковців під керівництвом Ніка Пепіна з Портсмутського університету встановила, що в період з 1980 по 2020 рік гірські райони світу нагрівалися в середньому на 0,21°C швидше, ніж навколишні низовини.
Також дослідники зафіксували зміну характеру опадів, через яку сніг у багатьох регіонах дедалі частіше замінюється дощем.
За оцінками науковців, понад мільярд людей залежать від запасів води, які забезпечують гірський сніг і льодовики. Саме тому зміни, що відбуваються на так званому «даху світу», можуть мати наслідки далеко за межами високогірних регіонів.