На вражаючому супутниковому знімку зображена особливо звивиста ділянка рекордної за довжиною “звивистої річки” в Китаї, яка щорічно різко змінює форму і може стати ще більш нестабільною в найближчі десятиліття через зміну клімату. Про це пише Live Science.
Зазначається, що річка Ярлунг Зангбо – це водний шлях завдовжки близько 2000 кілометрів, що бере початок біля льодовика на сході Тибетського нагір’я і простягається до Індії. Це найдовша річка в Тибеті і п’ята за довжиною в Китаї, а також найвисокогірніша річка на Землі, що протікає на середній висоті 4000 метрів над рівнем моря, згідно з даними Обсерваторії Землі NASA.
Сфотографована ділянка річки розташована в окрузі Чжананг, безпосередньо перед тим, як річка проходить через найглибший у світі наземний каньйон і його тезку, Гранд-Каньйон Ярлунг Цангпо, глибина якого перевищує 6000 метрів, що втричі глибше Великого каньйону Арізони.
Цікаво, що Ярлунг Цангпо – класичний приклад розгалуженої річки – водного шляху з “численними руслами, що розгалужуються та зливаються, створюючи характерний переплетений малюнок”, з піщаними мілинами в середині русла, що “безперервно утворюються, поглинаються та перебудовуються”.
На цій ділянці річка найбільш розгалужена: у деяких точках на знімку налічують до 20 поперечних русел. Екстремальна розгалуженість річки Ярланг Зангбо спричинена потужними осадовими відкладеннями з крутих схилів сусідніх Гімалаїв, які змиваються в річку та прорізають нові русла, повідомив Золтан Сильвестр, геолог із Техаського університету в Остіні, Обсерваторії Землі. За його словами, річка змінює форму так часто, що на піщаних мілинах, які спорадично з’являються між її рукавами, не може повноцінно рости ніяка рослинність.
На 37-річній покадровій анімації, яка включає щорічні супутникові знімки цього місця, зроблені з 1988 по 2025 рік супутниками Landsat 5, Landsat 8 і Landsat 9, можна побачити, як швидко річка змінює форму.
Також можна помітити вузький міст, побудований через водний шлях, що змінює форму, 2014 року. Річка бере початок біля льодовика Ангсі, витікаючи з талого потоку, що стікає з льодовикового масиву. Однак, за даними китайських державних ЗМІ, це було офіційно підтверджено тільки 2011 року. До цього серед учених існували розбіжності щодо того, чи справді річка виникла з талого потоку, що стікає з прилеглого льодовика Чемаюнгдунг.
Важливо, що як і багато інших гімалайських льодовикових масивів, льодовик Ангсі за останні десятиліття втратив значну кількість води через антропогенну зміну клімату. Тала вода призвела до накопичення осаду в річці, що може посилити ерозію і підвищити ймовірність обвалення берегів. Згідно з дослідженням 2024 року, в якому було проаналізовано супутникові знімки 13 великих річок Тибетського нагір’я, це становить загрозу для місцевих екосистем, інфраструктури та стабільності ландшафту.
За даними Обсерваторії Землі, коли річка в кінцевому підсумку досягає Індії, вона стає частиною річки Брахмапутра і триває ще 2900 км, поки не досягає дельти річки Ганг, де вона впадає в Індійський океан.