Останні зображення зі стереокамери HRSC апарату Європейського космічного агентства Mars Express показують чіткі ознаки давньої льодовикової активності в ямках Колое Фосса. На знімках видно паралельні борозни, рифлені візерунки в долинах і концентричні структури в кратерах. Дані дозволяють стверджувати, що регіон зазнав циклів наступу й відступу льоду під час попереднього марсіанського похолодання, пише Science Daily.
Ямки Колое розташовані від екваторіальної зони до північних широт і містять довгі, неглибокі борозни серед глибоких долин і ударних кратерів. На дні багатьох долин і кратерів помітні рифлені візерунки та сліди замерзлих потоків уламків, які вказують на рух крижаного матеріалу.
Науковці описують ці утворення як лінійчасті заповнення долин і концентричні заповнення кратерів, які формувалися внаслідок повільного переміщення льоду з уламками. Після просування такі крижано-кам’яні маси зрештою вкривалися товстішим шаром кам’янистого матеріалу. Наявність різних типів кратерів – крижаних, еродованих, перекритих і частково похованих, свідчить про багатоетапну історію регіону.
Регіон знаходиться на широті близько 39° пн.ш., значно віддаленій від марсіанських полюсів, і саме це викликає питання про походження льоду. Пояснення полягає в багаторазових циклах наступу та відступу льодовиків, зумовлених повільними змінами нахилу осі й орбіти планети. У холодніші фази лід просувався до середніх широт, а при потеплінні відступав, залишаючи помітні шрами на поверхні.
Дослідники припускають, що ця територія могла бути вкрита льодом ще півмільйона років тому, що позначило кінець останнього льодовикового періоду Марса. Подібні лінійчасті долини та концентричні кратери вже відзначалися в попередньому звіті Mars Express щодо ямок Ахерона. Сукупність цих ознак свідчить про глобальні кліматичні коливання на Червоній планеті в геологічно нещодавньому минулому.
Топографічні та контекстні карти підкреслюють різницю між північною й південною частинами Марса. Місцями межа утворює різкий уступ заввишки до двох кілометрів, а в інших ділянках – широкі, сильно еродовані перехідні зони.
Стереокамеру HRSC апарату Mars Express розробив Німецький аерокосмічний центр (Deutsche Zentrum für Luft- und Raumfahrt, DLR). Обробка даних виконувалася в Інституті планетарних досліджень DLR у Берлін-Адлерсхофі, а фінальні зображення підготувала робоча група планетарної науки та дистанційного зондування Вільного університету Берліна.
Аналіз даних марсохода Curiosity з кратера Гейла свідчить про те, що Марс міг залишатися населеним набагато довше, ніж вважалося раніше. Вчені з’ясували, що стародавні піщані дюни всередині кратера Гейла поступово скам’яніли внаслідок контакту з підземними водами, що вказує на тривале збереження умов, придатних для життя.