Міжнародна група науковців уперше оцінила загальну кількість мурах на планеті та отримала вражаючий результат. Виявилося, що ці крихітні комахи мають колосальну біомасу і відіграють набагато важливішу роль в екосистемах, ніж вважалося раніше.
Про це повідомляє Proceedings of the National Academy of Sciences.
Під час масштабного дослідження вчені проаналізували 489 польових досліджень, проведених на всіх континентах, окрім Антарктиди. За їхніми підрахунками, на Землі одночасно живуть близько 20 квадрильйонів мурах — це число з 15 нулями, що еквівалентно приблизно 2,5 мільйонам особин на кожного жителя планети.
Не менш вражаючою виявилася й загальна біомаса цих комах. Вона становить близько 12 мегатонн сухого вуглецю, що перевищує сукупну біомасу всіх диких ссавців і птахів на Землі. За оцінками дослідників, це приблизно п’ята частина від біомаси всього людства.
Автори дослідження також наводять незвичайне порівняння: якби всі мурахи стали в одну лінію, вона простягнулася б приблизно на 100 мільярдів кілометрів — це майже у 670 разів більше, ніж відстань від Землі до Сонця.
Науковці наголошують, що мурахи є одними з головних «інженерів» екосистем. Вони постійно розпушують і аерують ґрунт, переносять величезні обсяги землі, прискорюють розкладання органічних решток і беруть активну участь у кругообігу поживних речовин.
Особливо активно ці процеси відбуваються у тропічних регіонах. Наприклад, колонії мурах-листорізів можуть створювати підземні гнізда завглибшки до восьми метрів, а окремі мурашники містять десятки тонн викопаного ґрунту.
Дослідники також встановили, що близько двох третин усієї біомаси мурах припадає на тропічні ліси та савани. Водночас ці комахи стали важливою частиною харчового ланцюга: після зникнення динозаврів щонайменше 12 груп ссавців еволюціонували, щоб спеціалізуватися на живленні мурахами. До них належать, зокрема, мурахоїди, панголіни, трубкозуби та єхидни.
Автори роботи зазначають, що мурахи непомітно виконують величезний обсяг роботи з підтримання здоров’я ґрунтів, а тому їхню роль необхідно враховувати навіть під час моделювання глобальних кліматичних процесів.