Дослідник паліативної допомоги наголосив, що смерть може допомогти цінувати життя. Тому деякі люди відчувають щастя перед кончиною.
Саймон Боас написав відверту розповідь про життя з раком, перш ніж померти у віці 47 років. “Мій біль під контролем, і я страшенно щасливий — це звучить дивно, але я такий щасливий, як ніколи в житті”, – сказав перед смертю хворий чоловік, пише LiveScience.
В інтерв’ю BBC Саймон Боас поділився деякими ідеями, які допомогли собі прийняти смерть. Він згадав про важливість насолоджуватися життям і віддавати перевагу значущим переживанням, припускаючи, що визнання смерті може посилити нашу вдячність за життя.
Попри біль і труднощі, Боас виглядав життєрадісним, сподіваючись, що його ставлення до смерті підтримає дружину та батьків у важкі часи. Одні з останніх слів Боаса повторюють слова римського філософа Сенеки, який радив: “Відчуття довгого життя це залежить не від наших років і не від наших днів, а від нашого розуму”.
У двох недавніх дослідженнях в людей, які наближалися до смерті, запитували, що для них є щастя. Спільними темами в обох дослідженнях були соціальні зв’язки, насолода простими речами, такими як перебування на природі, позитивне мислення та загальне зміщення фокусу від пошуку задоволення до пошуку сенсу в міру прогресування хвороби.
Науковий співробітник Інституту паліативної допомоги Лундського університету Маттіас Транберг наголосив, що його досвід у роботі зі смертельно хворими пацієнтами свідчить про те, що “можливо відчувати щастя разом із сумом та іншими, здавалося б, суперечливими емоціями”.
“Протягом дня пацієнти можуть відчувати вдячність, докори сумління, тугу, гнів, провину та полегшення – іноді все одночасно. Проте зіткнення з межами існування може додати перспективу та допомогти людині цінувати життя більше, ніж будь-коли”, – підсумував клінічний психолог і дослідник Маттіас Транберг.