Дослідники запропонували нове пояснення одному з найвідоміших творів Данте Аліг’єрі. На їхню думку, опис пекла у “Божественній комедії” може нагадувати наслідки падіння гігантського астероїда на Землю.
Про це пише SciTechDaily.
Професор Університету Маршалла Тімоті Бербері висунув гіпотезу, що падіння Люцифера в “Божественній комедії” можна трактувати не лише як релігійний символ, а й як опис зіткнення Землі з космічним тілом.
За його версією, Сатана у творі постає як високошвидкісний космічний об’єкт. Відповідно до моделювання ударної фізики, траєкторія його падіння нагадує зіткнення великого астероїда, схожого на міжзоряний об’єкт Оумуамуа. Згідно з цією гіпотезою, він пробив південну півкулю та досяг ядра планети.
Науковець вважає, що удар такої сили міг виштовхнути величезні маси земної кори в північній півкулі. Саме так, на його думку, могла утворитися гігантська вирва, яка звужується до центру Землі й нагадує опис пекла у творі Данте.
Дослідники також звернули увагу на гору Чистилища. Вони припускають, що вона відповідає так званому центральному піку, який виникає після потужного удару великого космічного тіла.
Автори роботи порівнюють масштаби описаної Данте катастрофи з падінням Чиксулубського астероїда, яке пов’язують із масовим вимиранням динозаврів. Водночас у поемі космічний об’єкт не зруйнувався, а нібито залишився всередині планети, що нагадує відомий залізний метеорит Гоба масою близько 60 тонн.
Ще одним аргументом дослідники називають дев’ять кіл пекла. На їхню думку, вони дивовижно схожі на концентричні кільця, які утворюються навколо великих ударних кратерів. Подібні структури сучасні вчені спостерігають на Місяці, Венері та інших небесних тілах після зіткнень із великими астероїдами.
Крім того, у “Божественній комедії” науковці побачили описи явищ, які нині пов’язують із термінальною швидкістю, проникненням крізь земну кору та максимальним стисненням речовини біля ядра планети. У частині “Рай” Данте також використовував елементи неевклідової геометрії, описуючи викривлення простору.
На думку авторів дослідження, давні літературні твори й міфи могли зберегти відомості про реальні природні катастрофи задовго до того, як наука змогла пояснити їхню природу.
Дослідники зазначають, що Данте визнав метеорити реальною геологічною силою в епоху, коли панували уявлення Арістотеля про незмінність небесної сфери. Сучасні вчені також вважають, що подібні середньовічні тексти разом із геологічними даними можуть допомогти краще зрозуміти циклічність і можливі наслідки глобальних космічних загроз для Землі.