Кабачкова ікра, знайома багатьом ще з радянських магазинів і їдалень, мала характерний смак завдяки чіткій рецептурі. Один із головних секретів — інгредієнти, які сьогодні часто не використовують у домашньому приготуванні.
За рецептурою ГОСТу 1967 року для приготування кабачкової ікри використовували 1,5 кг кабачків, 80 г ріпчастої цибулі, по 15 г коріння пастернаку, петрушки та селери, невеликі пучки зелені петрушки, кропу й селери, 80 г томатної пасти (30%), 100 мл рослинної олії, 15 г солі, 7 г цукру та 1 г суміші меленого й духмяного перців.
Саме білі коренеплоди — пастернак, петрушка та селера — надавали закусці характерного аромату з легкими грибними нотками. Якщо знайти їх не вдалося, автори рецепта зазначають, що можна обійтися й без них — смак зміниться незначно.
Для приготування овочі потрібно очистити та нарізати. Моркву рекомендують натерти на великій тертці, а коренеплоди — максимально дрібно подрібнити. Зелень краще нарізати безпосередньо перед додаванням до страви.
Далі овочі обсмажують на рослинній олії до легкого зарум’янення, після чого тушкують до м’якості. Потім масу подрібнюють блендером, м’ясорубкою або товкачиком, якщо хочеться отримати більш грубу текстуру.
Після цього до ікри додають томатну пасту, сіль, цукор, перець і зелень, добре перемішують та прогрівають кілька хвилин. Якщо закуску готують на зиму, наприкінці рекомендують додати ложку оцту, ще раз проварити 1–2 хвилини та розкласти по стерилізованих банках.
Водночас зазначається, що в різних регіонах СРСР існували свої варіанти кабачкової ікри. Наприклад, на Кавказі до рецепта нерідко додавали гострий перець, однак саме цей варіант найближчий до технології, яку використовували на більшості радянських консервних заводів.