Розташовану під Покровськом шахту коксівного вугілля, яка забезпечувала половину сталеливарної промисловості України, довелося зупинити й підірвати, щоб не дати російським окупантам підібратися до захисників міста через підземні тунелі.
Про це повідомляє The New York Times з посиланням на робітників цієї шахти.
Ще в середині грудня окупаційні війська підійшли на 1,5 кілометра до ствола №3 шахти, яка належить найбільшій приватній компанії України “Метінвест”. Вхід до ствола розташований у селі Піщане.
Ситуація, що склалася, викликала побоювання, що росіяни можуть захопити шахту і використовувати її тунелі для обходу українських позицій.
У співпраці з військовими гірники почали бурити під стволом отвори, щоб закласти в них вибухівку. Через кілька днів, приблизно 20 грудня, ствол було підірвано.
“Все завалилося, і тепер тут суцільний камінь”, – сказав газеті Антон Телегін, який 19 років пропрацював на шахті.
Менеджер “Метінвесту” розповів виданню на умовах анонімності, що вибухівку було закладено і в двох інших, більш західних стволах підприємства, розташованих біля сіл Котлине та Вдале. Чи були вони вже приведені в дію, невідомо.
Міністерство оборони Росії в понеділок, 13 січня, повідомило про захоплення села Піщаного.
Що відомо про шахту під Покровськом
Підприємство з видобутку коксівного вугілля, що використовується у сталеливарній галузі, було найбільшим в Україні та одним із найбільших у Східній Європі.
Після російського вторгнення та наближення військ до Покровська 2022 року роботи на ньому були частково припинені, але відновилися, коли противника відігнали. 2023 року видобуток вугілля становив 3,2 млн тонн, наблизившись до довоєнного рівня. На підприємстві тоді працювало близько 4500 осіб.
Ще влітку 2024 року видобуток становив 7000 тонн на добу, але до середини грудня впав практично до 2000 тонн, розповів NYT менеджер “Метінвесту”.
Російські війська на початку серпня підійшли на 8-10 км до Покровська, великого логістичного центру, який забезпечує українське угруповання на Донбасі. Шахта зазнавала дедалі частіших обстрілів, наприкінці вересня від одного з них загинули чотири співробітниці (через мобілізацію чоловіків “Метінвесту” довелося додатково найняти жінок на заміну).
Коли російські війська підійшли до Піщаного, гірники припинили їздити до села і діставалися до ствола №3 дві години підземними тунелями з більш західного входу до шахти, а поверталися, сидячи на конвеєрних стрічках, які доставляли вугілля.
У грудні на шахті працювало вже всього близько 1000 осіб, але коли 24 грудня було зруйновано підстанцію, яка обслуговує її, видобуток припинився і стало очевидно, що шахту доведеться закрити.