На третій рік окупації Маріуполя владі поставили низку неприємних питань, які стосуються захоплення міста росіянами.
Зокрема, радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко запитує, як так сталось, що росіяни бравим маршем пройшли від Чонгару до Маріуполя за три доби через все Приазов’я?
“Як взагалі вони перейшли Чонгар без підриву мостів, без розстрілу колон? Історію, яку взяв на себе Залужний та невідомий сапер про “не спрацювали дроти” ми чули, але хто їй повірить? Де чудова історія від екс-голови СБУ Баканова про розмінування та призначення російських агентів на керівні посади?” — запитує експерт.
На його переконання, саме цій чонгарський прорив став запорукою блокади Маріуполя. Прорив, за який ніхто з тих мав би відповісти — не відповів.
“Питання номер два. Чиє рішення було кинути та здати Маріуполь “по-тихому”? Це зараз здається, що увага до Маріуполя була прикута з перших днів. Але, це геть не так”, — каже Андрющенко.
За його словами, Маріуполя не було в щоденних зведеннях та зверненнях до українців аж допоки тодішній держсекретар Ентоні Блінкін на брифінгу в Білому домі не сказав, що в Маріуполі влаштували справжнє пекло.
Як каже експерт, саме ця згадка і стала допомогою жителям міста.
“Просто Маріуполь виявився несподівано гучним голосом України. Ми били на сполах і ми достукались, прорвавши змову мовчання навколо міста. Тому, саме тому немає питання, чи хтось вирішував здати Маріуполь. Питання лише “хто” і “нащо”, — каже Андрющенко.
Третє питання, каже Андрющенко, коли держава поверне нашим людям те, чого вони позбавились у тому числі — через неї. За його словами, абсолютна більшість маріупольців залишились лише з тим, що винесла вдягнутим на себе.