Британська вчена Розалінд Франклін зробила знімок, який став одним із ключових доказів будови молекули ДНК. Проте Нобелівську премію за це відкриття отримали троє чоловіків, а її ім’я довгі роки залишалося в тіні.
У лютому 1953 року Джеймс Вотсон і Френсіс Крік працювали над створенням моделі ДНК в Кембриджі. Вирішальне значення для їхніх досліджень мали рентгенівські знімки, які Розалінд Франклін зробила в King’s College London.
Найвідомішим став Photo 51. Саме цей кадр чітко показав, що ДНК має форму подвійної спіралі та складається з двох ниток.
Назва знімка з’явилася не випадково — це був 51-й кадр із серії фотографій, які Франклін разом із Реймондом Гослінгом зробили під час дослідження різних форм ДНК. Згодом його назвали одним із найважливіших рентгенівських зображень в історії молекулярної біології.
Отримані дані допомогли пояснити, як дві нитки ДНК закручуються одна навколо одної, а азотисті основи — аденін, тимін, цитозин і гуанін — утворюють пари. Саме це стало основою сучасного розуміння механізму спадковості.
Втім, історія самого Photo 51 викликає суперечки й досі. Франклін працювала разом із Морісом Вілкінсом, однак між ними були складні стосунки.
У 1953 році Вілкінс показав знаменитий знімок Джеймсу Вотсону. Фото йому передав Реймонд Гослінг, який на той момент уже працював під керівництвом Вілкінса.
За даними матеріалу, Франклін не давала дозволу показувати свої матеріали конкурентам. Вона знала лише про передачу архіву всередині King’s College після переходу до іншого коледжу — Birkbeck.
У своїй книзі «Подвійна спіраль» Джеймс Вотсон визнав, що побачив Photo 51 без відома Франклін. Водночас він вважав, що Вілкінс мав право розпоряджатися цими матеріалами.
Цікаво, що сама Франклін так і не дізналася, що саме її фотографія стала одним із вирішальних поштовхів для створення моделі ДНК. Вона була переконана, що колеги використали лише офіційно опубліковані результати її роботи.
У 1962 році Нобелівську премію з фізіології або медицини отримали Джеймс Вотсон, Френсіс Крік і Моріс Вілкінс. Розалінд Франклін не могла стати лауреаткою, оскільки померла від раку у 1958 році, а Нобелівську премію посмертно не присуджують.
Попри це, Нобелівський комітет визнає, що рентгенівські дані Франклін і Вілкінса стали одним із ключових елементів відкриття структури ДНК. Сьогодні внесок британської дослідниці дедалі частіше називають одним із найважливіших в історії молекулярної біології.