Звичка цокатися бокалами під час застіль могла з’явитися не лише як жест дружби чи побажання здоров’я. У Середньовіччі цей рух використовували як спосіб перевірити, чи не отруєний напій.
У часи середньовічних інтриг і боротьби за владу отруєння часто використовували як спосіб усунути суперників. Через це люди намагалися довести, що їхній напій безпечний.
Для цього наповнені келихи або кубки сильно вдаряли один об одного. Від удару частина рідини могла перелитися з одного посуду в інший. Якщо в напої була отрута, ризикував постраждати і той, хто її підсипав.
Відмова від такого жесту могла викликати підозру. Людина, яка не хотіла цокатися, могла здаватися такою, що не довіряє власному напою або має приховані наміри.
Згодом практичний сенс традиції зник. Цокання келихами перетворилося на символ дружби, поваги та побажання добробуту.
У різних країнах цей звичай має свої особливості. У Швейцарії під час цокання заведено дивитися співрозмовнику в очі. У Китаї висота келиха під час такого жесту може показувати рівень поваги до іншої людини.