Рисову воду століттями використовували в Азії для догляду за шкірою та волоссям, а останніми роками цей засіб став популярним у соцмережах. Науковці з’ясували, що частина його властивостей підтверджується дослідженнями, але далеко не всі популярні твердження мають переконливі докази.
Про це пише Space Daily.
Попри поширену думку, традиція використовувати рисову воду не є виключно корейською. Подібні практики існували ще в Японії періоду Хейан, де жінки мили волосся рисовими висівками, а представниці народності яо в Китаї й нині застосовують ферментовану рисову воду.
У Кореї цей звичай пов’язують із часами династії Чосон. Водночас дослідники зазначають, що чимало історій про “давні рецепти” з точними способами приготування з’явилися значно пізніше й не мають історичного підтвердження.
Науковці звернули увагу на склад рисових висівок, які містять гамма-оризанол, ферулову кислоту, форми вітаміну Е та вітаміни групи B. У дослідженні, опублікованому у 2025 році в журналі *Frontiers in Pharmacology*, ферментований екстракт рисових висівок отримували за допомогою грибка *Aspergillus oryzae*.
Під час лабораторних досліджень та експериментів на мишах такий екстракт стимулював вироблення колагену й еластину та покращував стан шкіри. Водночас автори наголошують, що випробувань за участю людей поки не проводили.
Ще один огляд наукових робіт, опублікований у 2025 році в журналі *Cosmetics*, показав, що продукти ферментації рису можуть зменшувати вироблення меланіну, освітлювати пігментні плями та підтримувати синтез колагену. Однак дослідники підкреслюють, що для підтвердження ефективності потрібні масштабні клінічні дослідження.
Особливу увагу вчені приділяють койовій кислоті — речовині, яка утворюється під час ферментації. Вона пригнічує роботу тирозинази — ферменту, що бере участь у виробленні меланіну. Саме тому койову кислоту застосовують у косметичних засобах проти пігментних плям, веснянок і постакне.
Водночас її концентрація в косметиці обмежується приблизно одним відсотком, оскільки у вищих дозах вона може бути токсичною для клітин.
Науковці наголошують, що результати досліджень стосуються очищених екстрактів із контрольованою концентрацією активних речовин. Домашня рисова вода після миття крупи має зовсім інший склад, який залежить від сорту рису, тривалості та умов ферментації. Тому немає доказів, що вона містить достатню кількість корисних компонентів для досягнення такого самого ефекту.
Фахівці також радять людям із вираженою пігментацією або іншими проблемами шкіри звертатися до дерматолога, а не покладатися лише на народні методи догляду.