Передача сонячної енергії з орбіти на Землю більше не виглядає теорією. Дослідники вже перейшли до перших практичних випробувань двох окремих технологій.
Про це пише BGR.
Одним із головних напрямків стала передача енергії за допомогою мікрохвильового випромінювання. В основі цього способу лежить фізичний ефект інтерференції хвиль.
Науковці пояснюють принцип на прикладі хвиль на воді. Якщо точно керувати джерелами сигналу, хвилі можуть посилювати одна одну в потрібному напрямку, що дозволяє сконцентрувати потік енергії та знизити втрати під час проходження крізь атмосферу.
Перевага мікрохвильового підходу полягає у стабільності передачі. Така система дає змогу постійно доставляти енергію на спеціальні наземні приймачі без різких коливань.
Втім, ця технологія має серйозні обмеження. У Міністерстві енергетики США вказують, що створення подібних супутників, їхній запуск на орбіту та точне розміщення потребують великих витрат.
Ще одна проблема — складне обслуговування. Через розташування на віддалених орбітах ремонт або технічні роботи можуть стати надзвичайно складними.
Інший шлях — використання інфрачервоних лазерів. Саме цей напрямок уже тестувала компанія Overview Energy, яка у 2025 році змогла передати енергетичний промінь із літака до наземного приймача.
Лазерні системи вважають безпечнішими порівняно з постійним мікрохвильовим випромінюванням. Крім того, такі рішення можуть бути дешевшими та простішими в експлуатації.
Однак тут теж є слабке місце. Наявні ближні інфрачервоні лазери не проходять крізь щільну хмарність.
Щоб обійти цю проблему, систему пропонують будувати через мережу супутників і проміжних приймачів у небі. Вони мають ловити лазерний сигнал і перенаправляти його до кінцевої точки на Землі.
У Overview Energy кажуть, що лазерні установки можна легко масштабувати. За потреби промінь можна як розширювати, так і звужувати.
Інтерес до космічної енергетики зростає через кліматичні зміни та бажання зменшити залежність від викопного палива. Також космічні агентства розглядають цю технологію як можливе джерело живлення для майбутніх баз на Місяці.
Дослідники наголошують: незалежно від способу передачі — мікрохвилями чи лазерами — сам електричний струм для використання людьми виникає лише після того, як енергія доходить до поверхні Землі.