Корейський хангиль став єдиною великою системою письма у світі, яку створила конкретна людина. Його автор не лише вигадав літери, а й пояснив логіку кожного знака.
Про це пише Space Daily.
Хангиль з’явився у 1443 році завдяки королю Седжону з династії Чосон. На відміну від латиниці, кирилиці, арабського письма чи деванагарі, які формувалися сотнями й тисячами років, корейський алфавіт був створений за чітким задумом однієї людини.
У 1446 році Седжон опублікував працю “Хунмінджонгим”, де пояснив принцип побудови нового письма. У передмові він наголосив, що звуки корейської мови суттєво відрізняються від китайської, тому старі ієрогліфи не підходили для точного запису.
До появи хангиля корейці користувалися ханча — китайською системою письма. Але через складність її могли освоїти переважно представники аристократії, тоді як більшість населення залишалася неписьменною.
Король хотів змінити цю ситуацію. Він прямо писав, що нову абетку мудра людина зможе опанувати за один ранок, а навіть менш здібна — за десять днів.
Особливістю хангиля стала його унікальна структура. Приголосні відображають положення язика й губ під час вимови: знак ᄀ передає рух кореня язика, ᄂ — дотик до піднебіння, а ᄆ символізує зімкнуті губи.
Голосні будувалися на трьох символах: Небо, Земля і Людина. Саме з цих базових елементів утворили всю систему звуків.
Лінгвісти називають це “фітурним письмом”, коли форма літери несе інформацію про її звучання. Саме хангиль вважають найповнішим прикладом такого принципу.
Втім, нова абетка не одразу прижилася. Уже за кілька місяців після її появи вчений Чхве Манрі виступив проти, заявивши, що відмова від китайських символів руйнує традиційний порядок.
Ще близько 450 років знать продовжувала користуватися ханча. Хангиль довгий час залишався письмом жінок, монахів і авторів популярної літератури.
Офіційного статусу він набув лише у 1894 році. А під час японської окупації у 1910–1945 роках став символом національної ідентичності корейців.
Назву “хангиль”, що означає “велике письмо”, пізніше закріпив мовознавець Чу Сі-гьон. Після 1945 року ця система стала офіційною як у Південній, так і в Північній Кореї.
Оригінальний документ “Хунмінджонгим”, який довго вважали втраченим, знайшли у 1940 році. У 1997 році його внесли до Реєстру пам’яті світу ЮНЕСКО.
