На півдні Австралії вчені дослідили стародавню каменоломню аборигенів, яка могла працювати щонайменше сім тисячоліть. Знахідка допомогла відновити важливий фрагмент історії корінних народів регіону.
Про це пише Archaeology News.
Йдеться про кар’єр Шугарлоф-Хілл, розташований біля річки Муррей у регіоні Ріверленд у Південній Австралії. Саме тут аборигенські громади протягом тисяч років видобували камінь для виготовлення знарядь праці та зброї.
Дослідження провели фахівці з Університету Фліндерса та Корпорації аборигенів River Murray and Mallee. Це перший повний аналіз цієї локації, який дозволив встановити її реальний вік і роль у житті місцевих народів.
Науковці з’ясували, що в кар’єрі добували силкрет і кремінь — тверді дрібнозернисті породи, які добре підходили для створення інструментів. Видобуток тут міг тривати близько 7000 років.
Археологи давно знали про існування Шугарлоф-Хілл, але раніше майже не вивчали його з точки зору хронології та масштабів використання. Через це пам’ятка залишалася важливою, але недостатньо дослідженою.
Під час роботи команда використала кілька методів датування археологічних матеріалів та навколишнього ландшафту. Результати показали, що камінь тут добували ще в середньому голоцені.
За словами дослідників, це допомогло закрити одну з прогалин в археологічній історії південно-західної частини басейну Муррей-Дарлінг. Наступним кроком стане вивчення інших каменоломень Ріверленду.
Окремо вчені звернули увагу на геологію району. У дорожньому зрізі біля кар’єру видно шари формації Вурінен, які накривають зону стародавнього видобутку.
Ще один геологічний зріз біля Шугарлоф-Хілл сягає приблизно 15 метрів углиб. Це дає змогу краще зрозуміти, як формувалися породи, які використовували аборигени.
Дослідження також показало, що каміння з Ріверленду поширювалося далеко за межі місця видобутку. Поклади силкрету та кременю зафіксовані лише на вузькій ділянці річки Муррей між Беррібі у штаті Вікторія та Оверленд-Корнер у Південній Австралії.
Попри це, археологи знаходили матеріали з цього регіону набагато далі. Це вказує на існування широких мереж обміну між аборигенськими групами вздовж річкової системи.
Дослідники припускають, що активна передача каменю до Нижнього Муррея почалася ще в середньому голоцені. У той самий період між громадами посилювалися торгівля та контакти.
Археологи також зафіксували появу більшої кількості кладовищ, великих печей-насипів для приготування їжі та активніше використання шліфувальних каменів. Частина їжі, яку готували в таких печах, могла бути пов’язана з водними рослинами.
Науковці вважають, що ці зміни свідчать про зміцнення зв’язків між аборигенськими громадами. Камінь, їжа, технології та ритуали могли бути частиною єдиної системи контактів, яка формувалася тисячоліттями.
Окремо дослідники нагадали про схожі висновки вчених з Університету Кента, які раніше вивчали кам’яні знаряддя віком 1,8–2 мільйони років із ущелини Олдувай у Танзанії. Там встановили, що давні гомініди свідомо підбирали матеріали для конкретних завдань, оцінюючи їхню гостроту, міцність і ефективність.