У гірському регіоні Ладакх на півночі Індії посеред сухої землі виростають десятки метрових крижаних веж. Ці штучні льодовики допомагають місцевим жителям пережити посуху й врятувати врожаї.
Про це пише Polsat News.
Ідею створення крижаних конусів реалізував інженер Сонам Вангчук. Його надихнув інший місцевий винахідник Чеванг Норфел, якого називають “крижаною людиною”.
Ще з 1980-х років Норфел будував штучні льодовики у вигляді плоских крижаних полів. Але вони швидко танули, бо розташовувалися високо в горах.
Вангчук вирішив перенести заморожування води ближче до сіл. Головна мета — зберегти воду до початку літа, коли вона потрібна найбільше.
У Ладакху саме весна є найважчим періодом для фермерів. Вода з природних льодовиків починає активно текти лише влітку, коли посівам вона вже потрібна давно.
Система працює завдяки простій фізиці. Взимку воду зі струмків подають через підземні труби з точки, що розташована щонайменше на 60 метрів вище.
Перепад висот створює тиск, і вода сама виривається вгору фонтаном.
Коли температура опускається до мінус 30 градусів, краплі замерзають просто в повітрі. Вони осідають на каркас із гілок і поступово формують великий крижаний конус.
Саме форма конуса дозволяє льоду танути повільніше. Через малу площу поверхні він довше зберігає воду.
Перший прототип, створений взимку 2013–2014 років, протримався до середини травня та накопичив приблизно 150 тисяч літрів води.
Вже наступного року повнорозмірні крижані вежі збудували у селі П’янг.
Ладакх називають “холодною пустелею”, хоча його оточують Гімалаї. За рік тут випадає менш як 100 міліметрів опадів.
Через зміну клімату весняної води стає дедалі менше, що загрожує врожаям ячменю та фруктових дерев.
Крижані конуси закривають цю прогалину. Вода, заморожена взимку, тане навесні й поступово живить поля в найкритичніший момент.
У селі П’янг завдяки цій системі вже вдалося озеленити великі ділянки землі, які раніше були повністю безплідними.
