27 червня 1663 року під Ніжином відбулася Чорна рада, яка змінила хід української історії. Саме тоді боротьба за гетьманську булаву перетворилася на вибух народного гніву, змову та криваву розправу.
Понад 40 тисяч озброєних козаків і селян зібралися на околицях Ніжина для виборів нового гетьмана. Ця рада увійшла в історію як Чорна — через участь “черні”, тобто найбідніших верств населення, які вперше отримали право впливати на рішення такого масштабу.
Події розгорталися після смерті Богдан Хмельницький, коли Україна переживала глибоку кризу. За булаву боролися наказний гетьман Яким Сомко та ніжинський полковник Василь Золотаренко.
Вони представляли інтереси козацької старшини та виступали за зменшення московського впливу. Їхньою метою було об’єднання України по обидва боки Дніпра.
Проти них виступив кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький. Він зробив ставку на бідні верстви населення, обіцяючи зниження податків, обмеження привілеїв старшини та підтримку московського царя.
Цар Олексій I Михайлович підтримав кандидатуру Брюховецького. У Москві розраховували посилити контроль над Лівобережною Україною через нового гетьмана.
Голосування швидко переросло у хаос і насильство. Прихильники Брюховецького просто взяли верх числом і витіснили суперників.
Коли Яким Сомко та Василь Золотаренко зрозуміли, що програють, вони звернулися по захист до московських воєвод. Але ті передали їх новообраному гетьману.
Після цього Брюховецький наказав ув’язнити своїх опонентів. Уже 28 вересня 1663 року в місті Борзна їх стратили.
Після отримання булави Іван Брюховецький відмовився від своїх обіцянок. У 1665 році він підписав Московські статті, які значно обмежили автономію Гетьманщини.
За це він отримав від царя титул боярина, великі земельні володіння та шлюб із княжною Дарією Долгорукою. Цей крок ще більше посилив залежність України від Москви.
Частина істориків вважає, що його дії були вимушеним маневром у складних умовах доби Руїни. Тоді Україна балансувала між Московією, Польщею та Османською імперією.
Однак уже у 1668 році Брюховецький сам підняв антимосковське повстання. Це не врятувало його: у селі Будищі розгнівані козаки прикували його до гармати й убили.