Поблизу Ербіля в Іраку дослідники виявили руїни великого укріпленого поселення бронзової доби. Науковці вважають, що це може бути легендарне місто Кабра, яке було зруйноване під час жорстокої облоги.
Про це повідомляє Університет Центральної Флориди.
Однією з найважливіших знахідок став східний палац у нижній частині міста. Під товстим шаром попелу археологи знайшли 20 клинописних табличок і понад 100 адміністративних печаток, які збереглися з часу загибелі поселення.
Розшифровані тексти містять господарські записи про переміщення товарів, використання робочої сили та повсякденну діяльність палацу. Частина табличок була створена з різницею лише в кілька днів, що збігається з версією про раптове падіння міста.
Наразі документи вивчають епіграфісти з американських університетів. Попередні результати свідчать, що деякі записи можуть бути пов’язані з відомою переможною стелою царя Дадуші.
Не менш важливою знахідкою стали людські останки. Усередині зруйнованого палацу дослідники виявили рештки 17 людей, які загинули під час облоги.
Тіла не були поховані за звичними ритуалами та не супроводжувалися поховальними речами. Одного із загиблих знайшли обличчям донизу біля кам’яного басейну саме в тому місці, де його застала смерть.
Керівниця експедиції Тіффані Ерлі-Спадоні назвала ці знахідки одним із найпереконливіших археологічних свідчень стародавньої облогової війни. Надалі вчені планують провести ізотопний аналіз і дослідження ДНК, щоб встановити походження загиблих.
Для оцінки масштабів міста археологи виконали магнітометричне сканування території площею понад 80 гектарів. Дослідження показало існування потужної оборонної стіни з бастіонами, яка оточувала поселення.
Отримані дані ставлять під сумнів поширене уявлення про домінування лише південних центрів Месопотамії на кшталт Вавилона. Виявилося, що міста північної частини регіону також були великими, добре укріпленими та відігравали важливу політичну роль.
Окрім палацового комплексу, дослідники розкопали добре збережену вулицю з дренажною системою та житловими будівлями. Це свідчить про існування розвиненої та організованої міської громади, а не невеликого провінційного поселення.